< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2010 р. Справа № 2а-17485/10/0570
83052, місто Донецьк, вул.50-ї Гвардійської дивізії, 17
час проголошення постанови – 12-50 год.
Колегія суддів Донецького окружного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Савченко С.В.
суддів Папазової Г.П., Зекунова Е.В.,
при секретарі – Могілевському А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Донецької області
про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення заборгованості по заробітній платі
за участю представників сторін від:
позивача – не з»явився
представника відповідачів – не з’явився,
представника відповідача – не з»явився
представника відповідача – не з’явився,
представника відповідача – не з’явився
ВСТАНОВИВ :
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення заборгованості по заробітній платі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 19 червня 1997 р. по 01 червня 2007 року він працював на посаді голови Апеляційного суду Донецької області.
Йому було встановлено оклад, виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 332 грн. Всупереч вимогам Закону України „Про статус суддів" та схемам посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 р., в подальшому не здійснювалось перерахування розміру окладу.
Зазначені обставини, на думку позивача, призвели до значного зменшення розміру заробітної плати судді, що є порушенням конституційної гарантії незалежності суддівської влади.
Позивач вважає, що наявні передбачені законом підстави для перерахунку його заробітної плати за період з 01 січня 2006 року до 01 червня 2007 року у розмірі 31387,83 грн.
Просив визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України по виконанню постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утриманні суддів» щодо нарахування посадового окладу суддям у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати та стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь 31387,83 грн. недоплаченої заробітної плати.
Позивач в судове засідання не з»явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі. З урахуванням положень ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю позивача.
Представник відповідача - Державна судова адміністрація України до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю та заперечення проти позову. В письмових запереченнях проти позову відповідач позов не визнав, вказуючи на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України. Крім того, відповідач в запереченнях зазначає, що ДСА України не є належним відповідачем, оскільки цей орган відповідно до покладених на нього завдань виконує функції розпорядника певних бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції.
Представник відповідача Державного казначейства України до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутність до суду не надійшло.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 з 19 червня 1997 р. по 01 червня 2007 року працював на посаді голови Апеляційного суду Донецької області.
Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007-2009 роки.
Відповідно до розрахунку заробітної плати вказане призвело до недоотримання позивачем за період з 01 січня 2006 року до 01 червня 2007 року суми у розмірі 31387,83 грн.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосудця, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України «Про статус суддів».
Проблемою даного спору є правомірність дій відповідачів щодо проведення перерахунку посадового окладу позивача у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно Конституцією України та законами України, якими гарантовано незалежність і недоторканість суддів (частина перша статті 126 Конституції України). А згідно з частиною першою статті 130 Основного Закону, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Згідно із додатком вказаної постанови осадовий оклад судді місцевого загального суду встановлено у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а с?аме постанову доповнено п. 4-1 наступного змісту: установити, що розмі?ри посадових окладів, передба?чених цією постановою, встано?влюються виходячи з розміру м?інімальної заробітної плати? 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 21.12.2005 року «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати згідно з постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, від 03 вересня 2005 року № 865, та іншими нормативно - правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.
Виходячи з системного аналізу законодавства про статус суддів і судоустрій в Україні, в розумінні ч.1 ст. 130 Конституції України вбачається, що складовою основою конституційної гарантії незалежності і недоторканості суддів є їх матеріальне і соціальне забезпечення, які не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами держави, оскільки держава, виконуючи свій обов’язок, забезпечує відповідне фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Невід’ємними елементами статусу суддів є матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів (ст.ст. 42-45 Закону України «Про статус суддів»). А тому невиплата, або зменшення розміру заробітної плати, свідчить про скасування, або звуження змісту і обсягу гарантій незалежності і недоторканості суддів та порушенням конституційних гарантій, закріплених Основним Законом України.
Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечують особливий порядок фінансування та організаційне забезпечення діяльності судів, встановлених законом (пункт 7 ст. 14 Закону України «Про судоустрій України», частина 3 ст. 3 Закону України «Про статус суддів»). Реалізація належного фінансового забезпечення судів та виплати суддям гарантованої державою заробітної плати, пов’язана з діяльністю центральних органів виконавчої влади: Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судовою адміністрацією України, Державного казначейством України та судом в якому працює суддя.
Відповідно до ч. 1 ст.8, ч.2 ст.19 К?онституції України та ч. 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноваже?нь та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа №2/174), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа № 22-а-26751/08), в адміністративній справі за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними та скасування актів, визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Як вбачається зі змісту абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01.06.2005 визначено у 15 розмірів мінімальної заробітної плати.
З огляду на приписи частини другої статті 44 Закону України «Про статус суддів», зміні підлягали й посадові оклади решти суддів судів України. Проте, лише постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці суддів» та згідно з додатком 4 до неї, встановлено тільки з 01.01.2006 року посадовий оклад судді загального місцевого суду у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат.
Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року, якою визнана незаконною постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865», з подальшим доповненням пунктом 41, що встановлювала розміри посадових окладів суддів відповідно до розміну мінімальної заробітної плати – 332 гривні, із забороною в подальшому здійснювати перерахунок при підвищенні мінімальної заробітної плати, набрала законної сили 19 серпня 2009 року після її перегляду в апеляційному порядку, що відповідає положенням ч. 3 ст. 254 КАС України.
Наслідком визнання незаконним нормативно-правового акту є втрата ним чинності з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Такий висновок суду ґрунтується на системному аналізі положень ст. 152 Конституції України, відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На думку суду, положення вказаної норми Конституції необхідно застосовувати і до інших нормативно-правових актів, визнаних судом незаконними щодо визначення часу, з якого вони втрачають чинність.
Так, статтею 19 Конституції України встановлено, що Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правові акти, якими, зокрема, є і постанови Кабінету Міністрів України, розповсюджують свою дію на невизначене коло осіб, тому, ототожнення часу втрати чинності нормативно-правовим актом з часом його прийняття ставить під сумнів правомірність дій не лише державних органів, а і невизначеного кола осіб, на яких розповсюджував свою дію вказаний нормативно-правовий акт.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року не вирішено? питання щодо повороту викона?ння судового рішення, тобто Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» та пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року.
КАС України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з? основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею? 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як пр?аво на судовий захист.
Тобто, невиплата суддям загальних судів заробітної плати, розрахованої з посадового окладу, встановленого у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат встановлених на законодавчому рівні, починаючи з 19 с?ерпня 2009 року є звуженням їх права на? отримання належної заробітн?ої плати від держави як консти?туційної гарантії, пов’язаного з одночасним порушенням державою конституційної гарантії недоторканості судді, втручання?м виконавчої влади у виключну? сферу судової влади, що порушує фундаментальний принцип поділу влади, як демократичної організації держави в розумінні ст. 6 Конституції України.
Однак, як вбачається з довідки наданої Апеляційним судом Донецької області ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України № 1116-V від 01.06.2007 року звільнений у відставку.
Таким чином, суд вважає, що оскільки встановлено, що посадовий оклад суддів місцевих загальних судів підлягає перерахуванню з 19 серпня 2009 року, а на цей час позивач вже не працював на посаді судді, підстави для перерахунку його посадового окладу немає.
За таких обставин суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Донецької області, про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 29 липня 2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Головуючий суддя Савченко С. В.
Судді Папазова Г.П.
Зекунов Е.В.