Справа№1-349/2010р.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

В  И  Р  О  К

  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

      30 липня 2010 року                                                                                                                              м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

                  головуючого – судді  Рабець М.Д.

          при секретарях – Єщенко О.І. Гривко А.В.

                  з участю прокурора – Таран Л.В.

          потерпілого – ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Бровари в приміщенні суду кримінальну справу по обвинуваченню:  

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Мокрець Броварського району Київської області, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, одруженого, маючого дитину, офіційно не працюючого, не військовозобов’язаного, нагород інвалідності не маючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,-

у скоєні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,-

      ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця і мешканця АДРЕСА_2 громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, невійськовозобов’язаного, нагород, інвалідності не маючого, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,-

у скоєні злочину, передбаченого ст..186 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

      Підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3  вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, з погрозою застосування такого насильства,  вчиненого за попередньою змовою групою осіб за таких обставин.  

      Судом визнано доведеним, що 14 квітня 2010 року близько 11 години підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, разом з потерпілим ОСОБА_1, рухалися на автомобілі марки ВАЗ-21112 д.н.з. НОМЕР_1, який належить останньому по автодорозі між х. Вільне та х. Захарівка Броварського району Київської області і коли автомобіль зламався, зупинились та стали його ремонтувати. Підсудний ОСОБА_2 підійшовши до багажного відділення автомобіля, виявив сумку чорного кольору в якій знаходився ноутбук марки «АСЕR Аsріге 5920 G-602 G25 Mn» з комп'ютерною мишкою «Mouse Logitech Pilot орtісаl ІUSB-РS/2», що належали потерпілому ОСОБА_1. Після цього, з метою відкритого викрадення чужого майна та звернення його у свою власність підсудний ОСОБА_2 повідомив підсудного ОСОБА_3 про те, що в багажнику  автомобіля мається сумка в якій знаходиться переносний комп'ютер ноутбук, схилив останнього до відкритого заволодіння майном, тим самим вступив із ним у злочинну змову направлену на відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_1.

Підсудний ОСОБА_3, приймаючи умови злочинної змови з підсудного ОСОБА_2, доповнив умисел стосовно відкритого викрадення майна, та схилив останнього до відкритого викрадення мобільного телефону марки «Samsung   Duos SH-D 880», що належав потерпілому ОСОБА_1 та звернення їх у спільну з ОСОБА_2 власність.

Вступивши між собою в злочинну змову направлену на відкрите викрадення чужого майна, потерпілого ОСОБА_1 та реалізуючи свій злочинний умисел, підсудний ОСОБА_2 діючи з підсудним ОСОБА_3, взаємоузгоджено, дістав із багажного відділення автомобіля сумку для ноутбука вартістю з врахуванням зносу 80 грн., в якій знаходився ноутбук марки «АСЕR Аsріге 5920 G-602 G25 Mn» вартістю з врахуванням зносу 5000 грн., з наявною комп'ютерною мишкою «Mouse Logitech Pilot орtісаl ІUSB-РS/2» вартістю з врахуванням зносу 45 грн., таким чином відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_1

В свою чергу підсудний ОСОБА_3, реалізуючи спільний з підсудним ОСОБА_2 умисел, з панелі салону автомобіля відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Samsung   Duos SH-D 880» вартістю з врахуванням зносу 2600 грн., в якому знаходились картки операторів мобільного зв'язку «Київстар» та «Лайф», вартістю 25 грн., кожна, без наявних коштів на рахунках.

Потерпілий ОСОБА_1, виявивши відкриті дії підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по заволодінню його речами зробив їм зауваження з метою припинення їх злочинних дій, на що отримав погрози фізичного насильства в свій адрес, і на підтвердження яких підсудний ОСОБА_2 завдав один удар ліктем в область грудей потерпілого та змусив його залишатися на місці біля автомобіля та не переслідувати їх, тим самим вчинив дії  для утримання відкритого викрадених речей.

Після цього, підсудні з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, внаслідок чого спричинили потерпілому ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 7775 гривень.

    Органом досудового слідства такі дії підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кваліфіковано за ст.186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, з погрозою застосування такого насильства,  вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

      В судовому засіданні підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3  вину у вчиненні грабежу за обставин викладених в обвинувальному висновку і описовій частині вироку визнали повністю, в скоєному розкаялися. Пояснили, що дійсно 14 квітня 2010 року розпивали з потерпілим вино та виїжджали на автомобілі останнього в ліс де обламалась машина і після цього вчинили відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_1 ноутбука і мобільного телефону. Приїхавши в м.Бровари викрадений ноутбук продали за 500 грн., які розділи між собою, а мобільний телефон ОСОБА_3 подарив знайомій дівчині.

      ОСОБА_2 також вказав, що він коли шукав в багажнику автомобіля трос побачив сумку з ноутбуком і запропонував викрасти, з цим погодився ОСОБА_3, який ще до цього із салона автомобіля викрав мобільний телефон Самсунг. З викраденими речами вони залишили потерпілого біля автомобіля.. За себе повідомив, що працює не офіційно на будівництві по найму, одружений, має дитину, минула судимість погашена. З потерпілим розрахувався повністю. Більше ніяких злочинів не вчиняв і кримінальних справ стосовно нього немає.

      ОСОБА_3, зокрема,  уточнив, що він погодився з пропозицією ОСОБА_2 про викрадення сумки з ноутбуком і коли той її забрав з багажника автомобіля то із салона автомобіля він забрав мобільний телефон Самсунг проти волі потерпілого.  За себе повідомив, що в минулому був судимий за те, що не пішов служити в армію, судимість погашена. Проживає з мамою, працює неофіційно на будівництві. З потерпілим розрахувався. Більше ніяких злочинів не вчиняв і кримінальних справ щодо нього ніде не розслідується.

              Підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_1 та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності і істинності їх позицій, а тому вислухавши їх думку та роз’яснивши їм положення ст..299 КПК України, про те що у такому випадку вони будуть позбавлені права  оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ст..ст..299; 301-1 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються за виключенням документів, що характеризують особу підсудних.

           Аналізуючи зібрані матеріали справи, суд приходить висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3  вчинили злочин, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого ОСОБА_1, з погрозою застосування такого насильства,  вчиненого за попередньою змовою групою осіб і такі їх дії правильно кваліфіковано за ст.186 ч.2 КК України і вони повинні нести відповідальність за вказаною статтею.

           При призначенні покарання  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особи винних та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

                Пом’якшуючими їх обох відповідальність обставинами суд визнає – щире каяття, сприяння  розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку, а стосовно ОСОБА_2 – наявність на утриманні дитини.

                Обставиною, що обтяжує покарання суд визнає те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3  вчили злочин перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння.

      Призначаючи вид і міру покарання підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ними злочиу, сукупність всіх обставин його вчинення, думку потерпілого, що він немає до них ніяких претензій і про не направлення їх в місця позбавлення волі, пом’якшуючі обставини, дані про особи підсудних, що вони позитивно характеризується за місцем проживання, визнали свою вину та щиро в цьому розкаялися, як особи вони на даний час не є небезпечними для суспільства, значних наслідків від скоєного не наступило, тому суд вважає, що їх виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, при призначенні їм покарання відповідно до ст.186 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі, при цьому вважає за необхідне звільнити їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покладенням на них обов’язків передбачених ст.76 КК України.

             Саме таке покарання, на думку суду, буде  достатнім для їх виправлення  та попередження нових злочинів.

          Цивільний позов по справі не заявлявся.

          Речові докази по справі – ноутбук марки «АСЕR Аsріге 5920 G-602 G25 Mn» з комп'ютерною мишкою «Mouse Logitech Pilot орtісаl ІUSB-РS/2», комп’ютерна сумка чорного кольору, мобільний телефон «Samsung   Duos SH-D 880», які зберігаються у потерпілого ОСОБА_1, слід йому їх залишити.

          Виходячи з викладеного та керуючись ст..ст..323, 324 КПК України, суд,-

З  А  С  У  Д  И  В :

              ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України та призначити за цією статтею покарання,  кожному, у вигляді позбавлення волі строком  на   4 (чотири) роки .

      Звільнити засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3  від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України  з випробуванням, встановивши кожному іспитовий строк терміном в 2 (два) роки , в період якого відповідно до ст..76 КК України зобов’язати їх не виїжджати за межі України на постійне місце проживання, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

      До вступу вироку в законну силу засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3   залишити без зміни міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд з постійного місця проживання .

            Речові докази по справі – ноутбук марки «АСЕR Аsріге 5920 G-602 G25 Mn» з комп'ютерною мишкою «Mouse Logitech Pilot орtісаl ІUSB-РS/2», комп’ютерна сумка чорного кольору, мобільний телефон «Samsung   Duos SH-D 880», які зберігаються у потерпілого ОСОБА_1, після вступу вироку в законну силу, слід йому їх залишити, дозволивши ними користуватись і розпоряджатись.

           Вирок суду в частині встановлення фактичних обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, у зв’язку із тим, що вони ніким не оспорювалися – не може бути оскаржений учасниками судового розгляду.

                       В іншій частині вирок суду першої інстанції може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а також шляхом подачі касаційної скарги чи касаційного подання протягом 6-ти місяців з моменту набрання вироком суду законної сили безпосередньо до Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

                 Суддя                                               М.Д.Рабець