Справа № 22ц-6545/2010 Головуючий у 1 інстанції Павленко Л.М.
Категорія 57 Доповідач Ігнатова Л.Є.
РІШЕННЯ
Іменем України
28 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої - судді Краснощокової Н.С.,
суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.,
при секретарі Крівцові В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на постанову Київського районного суду м. Донецька від 28 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність посадових осіб та зобов’язання них виконати певні дії, -
в с т а н о в и в :
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 28 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Визнані неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області та воно зобов’язане нарахувати та виплачувати щомісячно ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, починаючи з січня 2006 року.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області просить скасувати постанову районного суду, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Суд дійшов до висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 року, оскільки відповідач вказаний перерахунок не зробив, суд дійшов до висновку, що такі дії відповідача є неправомірними, та зобов’язав відповідача зробити зазначений перерахунок.
Проте з висновком суду повністю погодитись не можна з таких підстав.
З позовної заяви ОСОБА_1 видно, що вона 27.05.2009 року звернулася до суду з позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з позовом за захистом свого порушеного права та просила стягнути з УПФУ в Київському районі м. Донецька Донецької області на її користь щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006 – 2007 роки (а. с. 2-3).
Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.
З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні встановлено, що ст.77 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»
Положення зазначеної норми закону не скасовано та неконституційними не визнано, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині виплати підвищення пенсії за 2006 рік.
У судовому засіданні також встановлено, що позовні вимоги щодо зобов»язання відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної допомоги до пенсії, як дитині війни за 2007 рік є правильними і правомірно враховано, що статтею 71 Закону "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 р. зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року це положення Закону визнано неконституційним та відповідно дію ст. 6 Закону з 09.07.2007 року поновлено.
З огляду на що, у суду першої інстанції були підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині нарахування щомісячної доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Згідно ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Звертаючись в суд з позовом про захист порушеного права, ОСОБА_1 просила стягнути недоплачену їй соціальну допомогу за 2006-2007 роки.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та своєю постановою від 28 жовтня 2009 року задовольнив позов починаючи з січня 2006 року без обмеження строку, чім порушив норми матеріального права, а також вийшов за межи позовних вимог.
Такий висновок суду в частині зобов»язання УПФ нарахування та виплати допомоги позивачу починаючи з січня 2006 року без обмеження строку, не відповідає нормам закону, а тому постанова місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню, так як позивачка з такими вимогами до суду не зверталась.
Такий висновок суду не відповідає нормам закону, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2006 року по 08.07.2007 року та задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Разом з тим, інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, так як реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги з приводу того, що дітям війни повинне виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки у відповідності з конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем положень вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, з огляду на що суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.1. ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 309, п 4. ч.1 ст. 309 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Донецька від 28 жовтня 2009 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області та зобов»язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 08.07.2007 року.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007рокупо 31.12.2007 року.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: