Справа № 2-2602/10

Україна

Р І Ш Е Н Н Я

І М ' Я М    У К Р А Ї Н И

«16» червня 2010 року Перевальський районний суд Луганської області

в складі:       головуючого-судді:     Іванова А.П.

при секретарі:         Бандуркіній С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перевальська, Луганської області

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплачене підвищення до пенсії як «Дитині війни»,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплачене підвищення до пенсії як «Дитині війни», посилаючись на наступне.

Вона належить до соціальної групи «діти війни», так як народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна підвищуватись пенсія на 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006 – 2007 роках йому таке підвищення не виплачувалося.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, 09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 вказана норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» була визнана неконституційною.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, проте Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказані зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Незважаючи на це, установа відповідача сплачувала позивачу протягом 2008 року підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10 %, що є на думку позивача, протиправним.

Її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих конституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, законів України. Крім того, про належні їй як дитині війни виплати йому повідомлено не було, тому про факт порушення її прав їй стало відомо лише зараз від інших пенсіонерів, які стали звертатись до суду з такими позовами. Отже, про грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом України тривало понад півтора року, їй стало відомо тільки на теперішній час, а тому, зважаючи на її матеріальний стан, правову необізнаність, вона звернулась до суду з цим позовом, в якому просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області здійснити їй перерахунок та виплату підвищення до пенсії згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з вирахуванням сум, отриманих ним за цей період та з 01 січня 2010 року відповідно до діючого законодавства.

Позивач у судове засідання не з’явилась, заявивши клопотання, в якому просить суд розглянути справу без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши суду заперечення, в якому просив суд розглянути справу без його участі та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії осіб «діти війни», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами /а.с.6-7/ та не заперечувалося відповідачем.

    Суд не розглядає позовні вимоги в частині відновлення пропущеного строку, оскільки згідно ст. 257 ЦК України не вважає строк звернення до суду з цим позовом пропущеним, так як позивач звернувся до суду з цим позовом 28 травня 2010 року та ставить питання про зобов’язання відповідача вчинити перерахувати підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний  повний  рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20  років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

    Ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 2007 року у розмірі 380 грн. 00 коп., з 01 квітня 2007 року – 406 грн. 00 коп., з 01 жовтня 2007 року – 411 грн. 00 коп. Установлено, що  для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий   мінімум   для  осіб,  які  втратили  працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 2008 року у розмірі 470 грн. 00 коп., з 01 квітня 2008 року – 481 грн. 00 коп., з 01 липня 2008 року – 482 грн. 00 коп., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн. 00 коп.

Ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. З 01 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений в розмірі – 573 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений з 01 листопада 2009 року в розмірі 573 грн. 00 коп., з 01 січня 2010 року – 695 грн. 00 коп., з 01 квітня 2010 року – 706 грн. 00 коп.

Згідно ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлюється в розмірах: з 01 січня – 695 грн., з 01 квітня – 706 грн., з 01 липня – 709 грн., з 01 жовтня – 723 грн., з 01 грудня – 734 грн. Відповідно до п. 1 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-Vі від 27 квітня 2010 року Закон набрав чинності з дня опублікування /30 квітня 2010 року/ та застосовується з 01 січня 2010 року.

    Ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

    Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

    Крім того, ст. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якого текст статті 6 було викладено в новій редакції.

    Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення статті 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким була змінена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України й втратили чинність.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, відповідач повинен був підвищувати пенсію позивача на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

    Ст.. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 – 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

    Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їх дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

    Отже, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, відповідач повинен був підвищувати пенсію позивача на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни також протягом усього 2009 року та з 01 січня 2010 року.        

    Посилання відповідача на ту обставину, що кошти на запровадження підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком Пенсійному фонду України надані не були є безпідставними, оскільки факт відсутності коштів не є само по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання підвищення і не є підставою для звільнення відповідача від підвищення пенсії у передбаченому законом розмірі. Крім того, відповідно до п.п. 11 п. 35 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в разі  недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій  між  Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені  законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Судові витрати, сплачені позивачем, суд покладає на відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213 – 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з вирахуванням сум, отриманих ОСОБА_1 за цей період та з 01 січня 2010 року виплати провадити відповідно до діючого законодавства згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та затвердженого прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність на час нарахування цих виплат.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області державне мито в розмірі 05 грн. 10 коп. на користь держави, а також на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 03 грн. 40 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. 00 коп.

Повідомити, що особи, які беруть участь у справі, можуть ознайомитись з повним текстом рішення суду 21 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.  

Головуючий-суддя:         _________________         А.П.Іванов