Справа № 2–10 /2010 р.                                

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      23 липня 2010 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючий – суддя           Біцюк А.В.,

секретар                           Шадорській С.О.,

за участю:

позивача                                   ОСОБА_1

відповідачів                               ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідачів     ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу освіти Казанківської районної державної адміністрації про стягнення матеріальних збитків, завданих ушкодженням здоров’я та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2007 року ОСОБА_6 звернулась до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2, відділу освіти Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області про стягнення матеріальних збитків, завданих ушкодженням здоров’я та моральної шкоди, просила стягнути з ОСОБА_2 на її (позивача) користь матеріальну шкоду в розмірі 728 грн. 94 коп. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.; стягнути з відділу освіти Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області на її (позивача) користь матеріальну шкоду в розмірі 728 грн. 94 коп. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

06.05.2009 року позивачка надала суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її (позивача) користь матеріальну шкоду в розмірі 5271 грн. 67 коп. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.; стягнути з відділу освіти Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області на її (позивача) користь матеріальну шкоду в розмірі 5271 грн. 67 коп. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

  01.06.2010 року позивачка подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначила, що матеріальні витрати станом на 01.06.2010 рік  становлять 30210 грн. 41 коп., моральна шкода становить 100000 грн.

Ухвалами суду до участі у справі як співвідповідачі залучені ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

 Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. В своїх поясненнях суду зазначила, що матеріальна шкода полягає в тому, що вона змушена забрати дитину ОСОБА_7 з Новофедорівської школи, використовувати таксі для того, що ОСОБА_7 добиралась до гімназії в смт.Казанка, де вона тепер навчається, витрачала кошти на лікування дитини після травми, нанесеної в школі 18 травня 2007 року. Як пояснила позивачка, її моральна шкода полягає в тому, що її дитина страждала, пішла у школу здоровою, а прийшла покалічена, вона вимушена була забрати дітей зі школи і перевести в гімназію. Позивачка також зазначала, що моральна шкода полягала ще й в тому, що друга дитина бачила все що трапилось.

Представник відповідачів ОСОБА_5,  в судовому засіданні  позов не визнав та пояснив, що вини школи та відділу освіти в тому, що дочці позивачки було нанесено тілесні ушкодження не має. Немає умислу у нанесенні тілесних ушкоджень дочці позивачки і з боку ОСОБА_3, який є сином відповідачів, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що ОСОБА_3 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_7 ненавмисно, відмахуючись від неї коли вона за ним гналася. Крім того ОСОБА_3 намагався вибачитись перед ОСОБА_7, але йому не дали можливості це зробити рідні ОСОБА_7. З вересня 2007 року ОСОБА_3 з сім’єю переїхали проживати в м.Кривий Ріг, де він продовжив своє навчання в іншій школі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового засідання суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст.1179 ЦК України неповнолітня особа відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах. Батьки відповідають за шкоду завдану їх неповнолітньою дитиною у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди.

Статтею 1195 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.  

Заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями інших осіб. Таку правову позицію висловив Верховний суду в п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

      Факт заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ОСОБА_3 з вини останнього підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, письмовими поясненнями ОСОБА_3 (а.с.65-66,17) та його поясненнями в судовому засіданні, постановою про відмову в порушенні кримінальної  справи від 02.06.2007 року (а.с.141), актом судово-медичного обстеження №123 (а.с.168), постановою Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2007 року. При цьому форма вини ОСОБА_3 для застосування відповідальності значення не має.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2  на час заподіяння шкоди ОСОБА_7 був неповнолітньою особою.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 навчається, свого майна, достатнього для відшкодування шкоди, завданої позивачці, в зв’язку з лікуванням ОСОБА_7, не має, а тому, відповідно до положень ч.2 ст.1179 ЦК України, шкоду відшкодовувати повинні також і його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Оскільки витрати пов’язані з лікуванням, переїздом до лікарні, посиленим харчуванням під час лікування, несла позивачка, як мати постраждалої, ці витрати підлягають стягненню на її користь. Підлягають стягненню витрати, які документально підтверджені та понесені позивачкою в період лікування ОСОБА_7 з травня по червень 2007 року в сумі 1457,88 грн.

Враховуючи що шкода здоров’ю була завдана безпосередньо ОСОБА_7, то й моральна шкода може бути стягнута лише на її користь, а тому позов в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає. В судовому засіданні позивачці роз’яснено, що вона має право, як законний представник потерпілої - неповнолітньої дитини, звернутись до суду з позовом про стягнення моральної шкоди яка спричинена потерпілій. Позивачка не забажала цього зробити і просила стягнути моральну шкоду завдану їй особисто незаконними діями ОСОБА_3 та школи.

Позовні вимоги в частині стягнення шкоди з відділу освіти Казанківської районної державної адміністрації задоволенню не підлягають, оскільки, вини школи, у тому що ОСОБА_3 наніс ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не має.

Крім того, позивачка не надала суду доказів, які б свідчили, про неможливість подальшого навчання дітей позивачки в Новофедорівської школі. Як пояснили в судовому засіданні свідки та не оспорювалось позивачкою, ОСОБА_7 після нанесення їй тілесних ушкоджень (18.05.2007р.) до школи більше не приходила, позивачка забрала документи своїх дітей з Новофедорівської школи в серпні 2007 року за власним бажанням. Об’єктивно ніяких перешкод позивачці у подальшому навчанні її дітей в Новофедорівської школі не створювалось. Рішення позивачки про неможливість подальшого навчання її дітей в Новофедорівській школі ґрунтувалось тільки на припущенні, що над її дітьми будуть насміхатись.  Посилання позивачки про те що вона змушена була перевести ОСОБА_7 до гімназії, тому що остання не могла бачити та спілкуватись з ОСОБА_3 не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_3 в вересні 2007 року переїхав на постійне місце проживання  в м.Кривий Ріг і не продовжував навчатись в Новофедорівській школі.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для стягнення на користь позивачки витрат пов’язаних з навчанням її дітей в Казанківській гімназії.

Відповідно до вимог ч.1 ст.85 та ч.1 ст.88 ЦПК з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь позивачки, витрати пов’язані з переїздом останньої до суду з с.Новофедорівка в сумі 847 грн.27 коп.

Керуючись ст. ст. 10,  88, 209, 212, 213 – 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу освіти Казанківської районної державної адміністрації про стягнення матеріальних збитків, завданих ушкодженням здоров’я та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1457 (одну тисячу чотириста п’ятдесят сім) гривень  88 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з відповідачів на користь позивача витрати пов’язані з розглядом справи в сумі 847,24     (на приїзд до суду в судові засідання) витрати пов’язані з розглядом справи.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 51 (п’ятдесят одну) гривню 00 коп. судового збору та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Казанківському районному суді Миколаївської області в сумі 120 (сто двадцять) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Казанківський районний суд шляхом подачі апеляції в десятиденний строк з дня проголошення рішення, або шляхом подачі в десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя

Казанківського районного суду

Миколаївської області                         Біцюк А.В.