Справа № 2–69/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2010 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Біцюка А.В.,
при секретарі Шадорській С.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
представника відповідачів ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, усунення перешкод в користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на ? частину нежитлового приміщення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, усунення перешкод в користуванні майном, просила визнати договір купівлі-продажу приміщення майстерні, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений між нею (позивачкою) та СГВК «Гулаківський» Казанківського району Миколаївської області 01 березня 2001 року (далі – Договір), дійсним; зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити їй (позивачці) перешкод в користуванні приміщенням майстерні, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Приміщення майстерні).
24.03.2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на ? частину нежитлового приміщення, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №1-62 від 01.03.2001 року нежитлового приміщення – 48/100 майстерні площею 380,4 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_1, посвідчений універсальною товарною біржею «Ріко-Альянс»; визнати за ним (ОСОБА_3) право власності на нежитлове приміщення – 48/100 майстерні площею 380,4 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення – 48/100 майстерні площею 380,4 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_1.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, зустрічний позов не визнала та пояснила, що приміщення майстерні повинні перейти їй у власність, оскільки майно придбане нею.
Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі договору №2 про надання юридичних послуг адвоката від 19.01.2010 року, у судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що між власником Приміщень майстерні – СГВК «Гулаківський» та ОСОБА_1 01 березня 2001 року укладено договір купівлі-продажу, який зареєстровано на товарній біржі Ріко-Альянс. Зазначений договір зареєстровано в Казанківському БТІ. Оскільки в 2002 році СГВК «Гулаківський» ліквідовано, позивачка позбавлена можливості нотаріально посвідчити укладений договір, а тому відповідно до вимог ст.220 ЦК України має право на підставі ст.220 ЦК України визнати його дійсним. Крім того, в зв’язку з відсутністю підстав для користування Нежитловими приміщеннями у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просив зобов’язати останніх не чинити перешкод в користуванні Приміщеннями майстерні.
Відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ОСОБА_17 не визнали та пояснили, що вони вели разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_17 спільну діяльність. Кошти за Приміщення майстерні сплачувались за рахунок спільних коштів. Просили у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити, а визнати право власності на Приміщення майстерні за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках.
Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, надали суду відгук на зустрічний позов, в якому не заперечували проти визнання за ОСОБА_1 права власності на приміщення майстерні, а заперечували проти зустрічного позову.
Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, допитавши свідків, приходить до наступного висновку.
Статтею 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна з сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до положень ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Статтею 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК, обставини визнані сторонами та іншими особами не підлягають доказуванню.
01 березня 2001 року СГВК «Гулаківський» продав, а ОСОБА_1 купила на підставі договіру купівлі-продажу №1-62 приміщення VII, VIII, IX, X, площею 380,4 кв. м. нежитлової майстерні під літ. А-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 Зазначений договір зареєстровано на товарній біржі «Ріко-Альянс». Право власності на придбані Приміщення майстерні зареєстровано в Казанківському бюро технічної інвентаризації. На момент розгляду справи СГВК «Гулаківський» ліквідовано.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнали, що починаючи з 2000 року вели спільну сумісну діяльність по вирощуванню сільськогосподарської продукції, в якій приймали участь також ОСОБА_4 та ОСОБА_17 З метою використання Приміщень майстерні в спільній діяльності, вони відшкодовували заробітну плату особам, яким, згідно Рішенням загальних зборів було виділено Приміщення майстерні в рахунок заробітної плати.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнали, що за рахунок спільних коштів вони погасили заборгованість по заробітній платі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 Зазначені особи не заперечували що з ними розрахувались, а вони в свою чергу передали свою частку ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Відповідач ОСОБА_16 в судовому засіданні визнав, що йому гроші за частку у вартості Приміщень майстерні виплатила ОСОБА_1 з особистих коштів.
Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні визнав, що йому гроші за частку у вартості Приміщень майстерні виплатив ОСОБА_3 з особистих коштів.
За рахунок особистих коштів ОСОБА_1 погасила борг по заробітній платі перед ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_16, а ОСОБА_3 за рахунок особистих коштів виплатив кошти по заробітній платі ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 Вказана обставина визнана ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_16 та ОСОБА_6
Загальними зборами членів СГВК «Гулаківський» (які є вищим органом управління СГВК «Кулаківський») 23 лютого 2001 року прийнято рішення (далі – Рішення) про продаж приміщень майстерні в рахунок заробітної плати по вул.Молодіжна.
В судовому засіданні сторони визнали, що приміщення, які є предметом спору по цій справі, продано наступним особам: ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6
Відповідно до п.3.1 Статуту СГВК «Гулаківський» право власності на майно СГВК «Гулаківський» здійснює загальні збори. Проте, в супереч рішенню загальних зборів, які є вищим органом управління кооперативом, ОСОБА_16, як голова кооперативу, підписав договір купівлі продажу Приміщень майстерні тільки з ОСОБА_1 Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_16, це зроблено з метою переоформити приміщення з СГВК «Гулаківський на іншу особу. Будь-яких підстав укладати договір купівлі-продажу Приміщень майстерні 01 березня 2001 року тільки з ОСОБА_1 в нього не було.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням позиції сторін у цій справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 може бути задоволений частково, а саме, договір купівлі-продажу №1-62 визнаний частково дійсним в частині продажу ОСОБА_1 8/15 часток Приміщень майстерні, які складаються з частки, що виділена їй в рахунок заробітної плати, а також, за які ОСОБА_1 розрахувалась з іншими особами за рахунок особистих коштів, та половини часток за які ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розрахувались за рахунок спільних коштів.
Зустрічний позов ОСОБА_3, також підлягає частковому задоволенню, оскільки, згідно Рішення загальних зборів СГВК «Гулаківський» йому передано в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі 1/15 Приміщень майстерні, а також ним придбано ще 3/15 часток на підставі угод з ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 Крім того ним за рахунок спільних з ОСОБА_1 коштів придбано ? часток ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкод в користуванні приміщеннями майстерні задоволенню не підлягає, оскільки Приміщення майстерні було виділено їм в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі, а тому вони мали право користуватись Приміщеннями майстерні.
Зустрічний позов ОСОБА_3 в частині визнання Договору недійсним, задоволенню не підлягає, оскільки вказаний Договір не є недійсним, відповідно до положень ч.1 ст.47 ЦК УРСР.
Як встановлено ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або повинна була довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, коли правовстановлюючі документи на майно, придбане кількома особами з метою створення спільної власності, оформлені на одного з них і всі вони користувалися чим майном, строк позовної давності для вимог про визнання права на майно учасника спільної власності, не зазначеного у правовстановлюючому документі, обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися, що його право на це майно оспорюється.
Оскільки з матеріалів справи видно, що Красін користувався Приміщеннями майстерні (а.с.30-33) і його право ніким не порушувалось і не оспорювалось, то і підстав вважати що він пропустив строк позовної давності для визнання свого права на Приміщення майстерні – відсутні.
Керуючись ст. ст. 10, 88, 209, 212, 213 – 215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, усунення перешкод в користуванні майном, задовольнити частково.
Визнати дійсним договір купівлі продажу №1-62 від 01.03.2001 року зареєстрований товарною біржею Ріко-Альянс» в журналі реєстрації біржових угод №1-62 в частині відчуження ОСОБА_1 частки 8/15 нежитлових приміщень VII, VIII, IX, X, площею 380,4 кв. м. нежитлової майстерні під літ. А-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на ? частину нежитлового приміщення, задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 7/15 частки нежитлових приміщень VII, VIII, IX, X, площею 380,4 кв. м. нежитлової майстерні під літ. А-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до апеляційного суду Миколаївської області через Казанківський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення суду та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя