Справа № 2–306 /2010 р.
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2010 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Біцюка А.В.,
при секретарі Шадорській С.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовом до ПП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, просив стягнути з відповідача ПП ОСОБА_2 на його (позивача) користь заборгованість по заробітній платі та відпускні в сумі 7912 грн., мотивуючи тим, що відповідач не виплачував заробітну плату з 01 грудня 2008 року по 03 грудень 2009 року, також не виплатив компенсацію за відпустку.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві просив його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд ухвалює рішення при розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Частиною 4 ст.24 кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) встановлено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження про допуск працівника на роботу не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
В статті 21 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства на підставі укладеного трудового договору.
Статтею 95 КЗпП передбачено, що мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником роботу.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в її присутності наприкінці листопада 2008 року було досягнуто домовленість про те, що ОСОБА_1 буде працювати паркувальником припарковки по вул.Миру (біля магазину Геліос, магазину ПП ОСОБА_4) на ділянці, що передана в оренду відповідачу. Також повідомила, що вона о 7 год.40 хв. ранку кожного дня, передавала ОСОБА_1 квитанції на паркування на площадці для паркування по вул.Миру. Як вона пояснила, ОСОБА_1 повинен був працювати з 7 год.30 хв. ранку приблизно до 14 години дня з понеділка по суботу - 6 днів на тиждень.
Зазначені показання свідка підтверджуються також актами перевірки повноти надходження збору за паркування транспорту, в якому ОСОБА_1 зазначений як працівник ПП ОСОБА_2 (а.с.22-24, 26-27). Дата звільнення ОСОБА_1 підтверджується записом в трудовій книжці, зробленої ПП ОСОБА_2 03.12.2009 року та трудовим договором (а.с.5,12).
Праця ОСОБА_1 у ПП ОСОБА_2 паркувальником тільки в період з 05.11.2009р. по 03.12 2009р. спростовується вищезазначеними доказами, а тому судом не приймається до уваги.
Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 працював у ПП ОСОБА_2 на посаді припаркувальника згідно укладеного, але не оформленого трудового договору з 01 грудня 2008 року по 03 грудня 2009 рік шість днів на тиждень.
В порушення вимог ст.ст.115,116 КЗпП України відповідач не виконав покладених на нього законом зобов’язань перед позивачем, виплачувати заробітну плату працівнику регулярно в робочі дні у строки, встановлені договором, та при звільненні виплатити працівнику всі суми, що належить йому від підприємства. Також, в порушення ст.21 Закону України «Про відпустки», відповідач при звільненні позивача не сплатив йому компенсацію за невикористану відпустку за 24 календарні дні.
На підставі викладеного підлягає стягненню сума заборгованості ПП ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 по заробітній платі на день розгляду справи, яка складає 7664 гривень 04 копійки і складається з суми мінімальної заробітної плати за кожен місяць праці з січня по грудень 2009 року, компенсації за невикористану відпустку, та зазначену позивачем суму 115 грн. за роботу в грудні 2008 року.
Стягненню з відповідача також підлягають судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 10, 88, 209, 212, 213 – 215, 224 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 7664 (сім тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 04 коп., зобов`язавши приватного підприємця ОСОБА_2 при її виплаті утримати належні податки та збори.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 76 (сімдесят шість) гривень 64 коп. та на користь держбюджету Казанківського району Миколаївської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 (сто двадцять) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі неподання відповідачем у зазначений строк заяви про перегляд заочного рішення та не подачі іншими особами, які брали участь у справі протягом десяти днів з дня отримання даного рішення заяви про його апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили
Копію рішення надіслати відповідачу ОСОБА_2 рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Суддя
Казанківського районного суду
Миколаївської області Біцюк А.В.