Справа № 11 -497/ 2010                                                                             Головуючий у першій   інстанції Васильчук О.В.

Категорія   ч. 2ст. 121КК України                                Д оповідач у суді  2-ої  інстанції Велидчук В.М.

У Х В А Л А

І м е н е м   У к р а ї н и

27 липня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі :

головуючого             Мельничук Н.М.

суддів                 Велидчука В.М., Єрещенка А.М.

за участю

прокурора                           Селюченко І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора Романівського району та засудженого  ОСОБА_3 на вирок Романівського  районного суду Житомирської області від 19 травня 2010 року яким,

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1 непрацюючий, несудимий, засуджений за :

ч.2 ст.121 КК  на 7 (сім) років позбавлення  волі

Запобіжний захід –  тримання під вартою..

ОСОБА_3 засуджений за те, що 07 грудня2008 року близько 12 год.30. хв. перебуваючи у своєму будинку в АДРЕСА_1 вжив разом зі своєю дружиною спиртні напої, і під час сварки наніс останній удар кулаком в голову, після чого взявши руками за одяг кинув обличчям  об підлогу. Далі взявши її за волосся – двічі вдарив її головою об підлогу. Непритомну потерпілу витягнув на вулицю і залишив на подвір’ї біля купи дров, а сам пішов до свого товариша з яким вживав спиртні напої. Смерть потерпілої настала від закритої черепно мозкової травми.

В апеляції прокурора  ставиться питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд. Посилання на те, що вирок не відповідає вимогам закону. Суд не зазначив у вироку і не встановив наявність або відсутність умислу та його спрямованість, та не вказав мотив  чинення злочину і відповідно необгрунтовано перекваліфікував дії засудженого зі ст.115 ч.1 на ст.121 ч.2 КК. Визнав вину у формі – необережності, а засудив за вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілої.

В апеляції засудженого  ставиться питання про зміну вироку із застосуванням ст.69 КК України, та обрання йому більш м’якого покарання. Посилання на те, що суд не достатньо врахував обставини справи та дані щодо його особи.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав доводи апеляції, перевіривши справу та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнала, що апеляція прокурора підлягає  задоволенню, а апеляція засудженого не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. ст.323, 334 КПК України. Невідповідність полягає втому, що при викладені в мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення , суд не зазначив форму вини і мотив  вчинення засудженим злочину.

Далі, перекваліфіковуючи  дії ОСОБА_3 з ч. 1  ст. 115 КК на ч.2 ст.121  КК, суд не навів переконливих доводів щодо цього, а лише вказав, що  висновки органів досудового слідства про умисне вбивство підсудним потерпілої в судовому засіданні не підтвердилися, при цьому не зазначив, якими доводами судового слідства вони спростовуються.

За таких обставин визнати вирок законним і обгрунтованим не має підстав.

 З наведених вище підстав, апеляція засудженого не підлягає задоволенню.

З врахуванням зазначеного, вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом суду.

Під час нового судового розгляду, слід врахувати викладене в даній ухвалі, більш ретельно дослідити матеріали справи  і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст.365, 366, КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію прокурора задовольнити.

      Вирок Романівського  районного суду Житомирської області від 19 травня 2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати , а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом суду.

Судді: