Справа № 22ц-2925/2010 р.                             Головуючий у першій інстанції

Жук М.І.

Категорія – цивільна                                         Доповідач – Горобець Т.В.

                                                У Х В А Л А

                                          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 серпня 2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді   Хромець Н.С.,

                  суддів:               Горобець Т.В., Острянського В.І.,

при секретарі: Вареник О.М.,

з участю: представника позивача ОСОБА_6, відповідачки

ОСОБА_7, представника відповідачів – адвоката ОСОБА_8

              розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщенні  суду  цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 травня 2010 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Чернігівоблбуд” до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про виселення з гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В :

           Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова  від 26 травня 2010 року позовні вимоги ЗАТ „Чернігівоблбуд” задоволено. Виселено ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку, розташованому в будинку № 6-а по вул.Рокосовського в м.Чернігові з наданням іншого житлового приміщення – кімнати АДРЕСА_1.

          В апеляційних скаргах ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 просять скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 травня 2010 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Апелянти посилаються на те, що житлове законодавство не передбачає можливості переселяти громадян з одного гуртожитку до іншого з підстав ч. 3 ст. 132 ЖК України. Зазначають, що судом не з’ясовано, чи відповідає приміщення в гуртожитку по вул. Толстого, 138-а санітарним та технічним вимогам, оскільки переселення може здійснюватись лише з поліпшенням житлових умов, а не з їх погіршенням. На думку апелянтів, суд безпідставно взяв до уваги акт технічного обстеження від 27.11.2003 року про відповідність житла санітарним та технічним нормам, оскільки з дня видачі такого акту пройшло вже 7 років. Суд залишив поза увагою заявлене представником позивача клопотання про застосування до даних правовідносин строків позовної давності. Також, на думку апелянтів, вданому випадку в позові належало відмовити як неналежному позивачу, оскільки мається судова практика, в якій дотримується та позиція, що гуртожитки не можуть приватизуватись, отже, будинок, який має статус гуртожитку і в якому проживають відповідачі, приватизований позивачем був незаконно.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

           Розглядаючи справу та приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 05.01.1989 року відповідач ОСОБА_9 отримав на сім”ю з двох осіб жиле приміщення в гуртожитку в м. Чернігові по вул.Рокосовського, 6-а кімната НОМЕР_1 у зв”язку з трудовими відносинами з ЗАТ „Чернігівоблбуд”, а тому після звільнення останнього з роботи, відповідачі відповідно до ч. 3 ст. 132 ЖК України підлягають виселенню із займаного житлового приміщення з наданням іншого жилого приміщення, яке має  відповідати санітарним і технічним умовам. З матеріалів справи вбачається, що приміщення кімнати №35, куди пропонує позивач виселити відповідачів знаходиться у задовільному санітарно-технічному стані, є придатним для проживання ( т.1 а.с. 338)

    Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах та не суперечать нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.          

         Так, відповідно до ч.3 ст. 132 Житлового кодексу України осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням іншого жилого приміщення.

        Відповідно до ст. 125 Житлового кодексу України без надання іншого жилого приміщення не можуть бути виселені особи, які пропрацювали на підприємстві, установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, а також осіб, звільнених у зв”язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників.

        По справі встановлено, що кімнату №НОМЕР_1, площею 19 кв.м., в гуртожитку по вул. Рокосовського, 6-а в м.Чернігові відповідачі отримали на підставі ордеру №23 від 05.01.1989 року, виданого на ім”я ОСОБА_9 (т.1 а.с.5).  

        21.10.1997 року відповідача ОСОБА_9 було звільнено з роботи за прогули на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, що не заперечується сторонами по справі.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, позивач, як власник вищезазначеного гуртожитку  (т.1,а.с.319), має право вимагати виселення відповідачів з наданням їм іншого жилого приміщення, яке знаходиться в даному населеному пункті  і відповідає санітарним і технічним умовами для проживання.

Відповідно до положень ч.2 ст.132 Житлового кодексу України надане громадянам у зв”язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим ч.2 ст.114 цього ж Кодексу.

         Враховуючи, що надане відповідачам жиле приміщення по вул.Толстого, 138-а кімната №35 відповідає вимогам ч.2 ст.114 Житлового кодексу України, є придатним для проживання, що вбачається не з Акту обстеження від 2003 року, на який помилково послався суд першої інстанції, та на який  звертає увагу апелянт, а ця обставина підтверджена Актом комісії Новозаводської у м. Чернігові ради від 26 червня  2008 року. (т.1 а.с. 338), суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ЗАТ „Чернігівоблбуд”. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 19 лютого 2009 року про перегляд у зв?язку з винятковими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.07.2005 року, ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 07.11.2005 року, ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 20.02.2008 року по даній справі.

Не підтверджені жодним належним доказом доводи апеляційної скарги стосовно того, що надане позивачем житлове приміщення – кімната 35 по вул.Толстого, 138-а не придатне для проживання. Актом комісії районної у місті ради від 26.06.2008 року вони спростовані( т.1.а.с.338).  Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги і в тій частині, що не може бути виселення з гуртожитку з переселенням до іншого гуртожитку,  та в приміщення менш благоустроєні та меншою житловою площею з погіршенням житлово-побутових умов, оскільки така позиція суперечить положенням ч. 2 ст.114 ЖК України  та ч.4 ст. 132 ЖК України, а також   п.п. 22-1 Постанови Пленуму Верховного України   № 2 від 12.04.1995 року „Про деякі питання застосування судами Житлового Кодексу України”, де єдиним застереженням є посилання на те, що це приміщення має відповідати вимогам, які унеможливлюють визнання особи , що переселяється, такою, що потребує поліпшення житлових умов. Таких обставин по справі не встановлено.

З підстав недоведеності , не заслуговують на увагу і доводи апелянтів про неналежність позивача у даному спорі.

Отже, суд обґрунтовано прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог ЗАТ „ Чернігівоблбуд” та виселення відповідачів з наданням іншого жилого приміщення.

Апеляційний суд також вважає, що строки позовної давності в конкретному випадку не пропущені.  Позов заявлено в межах строку позовної давності – 09.08.2000 року( т.1 а.с.4), а з роботи відповідача звільнено 21.10.1997 року ( т.1 а.с.15). Враховуючи, що справа розглядається після скасування ухвалою Верховного  Суду  України  від 19.02.2009 року у порядку виключного провадження судових рішень районного та апеляційного судів , ухвалених у 2005 році, апеляційний суд не вбачає правових підстав для застосування строків позовної давності  з мотивів тривалості строку остаточного вирішення спору, про що йдеться у скарзі.

          Виходячи з вищевикладеного, наявні підстави для висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

     Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

        Апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 відхилити.

        Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 травня 2010 року залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

      Головуючий:                                                    Судді: