Справа № 22ц-3170/2010 Головуючий у 1 інст. ЧУГУЄВСЬКА Т.П.
Категорія – цивільна Доповідач – ГУБАР В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ГУБАР В.С., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі РАЧОВІЙ І.І.,
за участю: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Ічнянської районної санітарно-епідеміологічної станції на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Ічнянської районної санітарно-епідеміологічної станції про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2010 року позов задоволено частково. ОСОБА_5 поновлено на роботі на посаді головного бухгалтера Ічнянської районної санітарно-епідеміологічної станції Чернігівської області з 06 квітня 2010 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4244 грн.60 коп. та вирішено питання про судові витрати по справі. В задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Ічнянська районна санітарно-епідеміологічна станція просить рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт наголошує, що підстави для задоволення вимог позивачки відсутні, а отже суд незаконно поновив її на роботі, незважаючи на доведеність у суді обставин, які засвідчують про систематичне невиконання позивачкою обов”язків, покладених на неї трудовим договором.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 18 січня 1993 року перебували у трудових правовідносинах, які припинені 06.04.2010 року згідно наказу відповідача № 20 від 06.04.2010 року на підставі ст.40 п.3 КЗпП України. Трудову книжку ОСОБА_5 отримала 9 квітня 2010 року.
Перевіряючи законність звільнення ОСОБА_5 по ст.40 п.3 КЗпП України в межах доводів апеляційної скарги, апеляційним судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу головного державного санітарного лікаря Чернігівської області № 30 від 28 січня 2010 року, 25.02.2010 року проведена перевірка бухгалтерського обліку по спеціальному рахунку Ічнянської СЕС і виявлені перевіркою недоліки мали бути усунені до 10.03.2010 року (а.с.29-33).
По справі встановлено, що згідно наказу відповідача № 12 від 24 лютого 2010 року ОСОБА_5 була надана щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день з 26 лютого 2010 року по 29 березня 2010 включно і з наказом позивачка була ознайомлена (а.с.6).
Як встановлено судом, наказом відповідача № 14 від 25 лютого 2010 року ОСОБА_5, всупереч вимог ч.8 ст.79 КЗпП України, без її відома та згоди, у зв”язку з виробничою необхідністю була відкликана з відпустки з 26 лютого 2010 року. Видаючи зазначений наказ, відповідачем не було враховано, що ч.8 ст.79 КЗпП визначений виключний перелік підстав відкликання з відпустки і зазначена норма права, яка має імперативний характер і розширеному та довільному тлумаченню не підлягає, не містить такої підстави відкликання з відпустки як „виробнича необхідність” (а.с.16).
Наказом відповідача № 17 від 29 березня 2010 року позивачці, яка перебувала у відпустці, за невиконання наказу № 14 від 25 лютого 2010 року була оголошена догана (а.с.22).
Наказом відповідача № 18 від 31 березня 2010 року ОСОБА_5 яка, після закінчення 29.03.2010 року відпустки, приступила до роботи 30.03.2010 року, була оголошена догана за те, що при проведенні 11.03.2010 року повторної перевірки продовжували існувати недоліки, виявлені перевіркою від 25.02.2010 року.
Ретельно дослідивши сукупність доказів у матеріалах справи, апеляційний суд підтримує незгоду суду першої інстанції з наказом № 18 від 31 березня 2010 року, оскільки дійсно, при перевірці ведення бухгалтерського обліку 11.03.2010 року ОСОБА_5 знаходилась у відпустці, до роботи приступила 30.03.2010 року, а отже не мала реальної можливості усунути виявлені перевіркою недоліки, проте 31.03.2010 року до неї вже було застосовано дисциплінарне стягнення.
Виходячи з аналізу наказу відповідача № 18 від 31.03.2010 року про оголошення догани ОСОБА_5 та наказу № 20 від 06.04.2010 року про її звільнення з роботи, вбачається, що ОСОБА_5 з роботи було звільнено за один і той же дисциплінарний проступок, - за невиконання наказу № 14 від 25.02.2010 року, хоча за це порушення трудової дисципліни на неї вже було накладено дисциплінарне стягнення наказом № 17 від 29.03.2010 року. При цьому відповідачем були проігноровані вимоги ст.147 КЗпП України, де передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано лише одне стягнення.
Посилання в наказі про звільнення на те, що ОСОБА_5 не виконала наказ про відкликання її з відпустки також не могли бути підставою для її звільнення по ст.40 п.3 КЗпП України як за повторний дисциплінарний проступок.
З наявних у справі доказів апеляційним судом встановлено, що роботодавцем – Ічнянською СЕС, були грубо порушені вимоги чинного трудового законодавства – ч.8 ст.79 КЗпП щодо необгрунтованого відкликання позивачки без її відома та згоди з відпустки; ст.147, ст. 148, ст.149 КЗпП України - щодо недотримання вимог закону при застосування до ОСОБА_5 двох дисциплінарних стягнень за одне й те саме порушення трудової дисципліни та під час перебування останньої у відпустці; незаконного звільнення ОСОБА_5 з роботи по ст.40 п.3 КЗпП України, оскільки за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов”язків, покладених на нього трудовим договором, проте наявність зазначених підстав апелянтом не доведено суду першої інстанції і не доведено також і в апеляційному суді.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано поновив ОСОБА_5 на роботі та стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Зазначені висновки суду відповідають вимогам чинного трудового законодавства України, підтверджені наявними у справі доказами і з ними погоджується апеляційний суд.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд визнає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і справедливим, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги не містять передбачених процесуальним законом підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Ічнянської районної санітарно-епідеміологічної станції відхилити.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: