Справа № 22ц-3481/2010 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Гумен В.М.
Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.
при секретарі:
з участю: Рачовій І.І.
представника позивача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 1 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до виконавчого комітету Прилуцької міської ради про скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 1 червня 2010 року, яким йому відмовлено в задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Прилуцької міської ради про скасування рішення виконкому Прилуцької міської ради від 17 жовтня 1990 року № 254, яким дозволено ОСОБА_8 будівництво житлової прибудови розміром 2.7 х 9.5 м. до будинку АДРЕСА_1, що належить його батькові ОСОБА_7 за його згодою, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновок суду про пропуск ним строку на звернення до суду на оскарження рішення виконавчого комітету не грунтується на матеріалах справи і залишаються не спростованими його доводи про те, що про наявність рішення він взнав лише в березні 2010 року, коли ОСОБА_9 звернулась до нього з позовом про стягнення затрат на будівництво. Підтвердженням цьому є той факт, що фактичний розмір збудованої ним прибудови є більшим, чим зазначений в рішенні виконавчого комітету. Позивач також посилається на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів про те, що він знав про рішення, та про те, що ним надавалася згода ОСОБА_9 для зведення прибудови до будинку, належного йому на праві власності.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Виходячи з положень статей 212, 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, не може ґрунтуватися на припущеннях, а висновки суду повинні бути підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, в порушення зазначених вимог, висновок суду про пропуск позивачем строку на звернення до суду з позовом ґрунтується на припущеннях з посиланням на рішення виконавчого комітету та самим фактом будівництва, яке є самочинним, оскільки розмір прибудови не відповідає розмірам прибудови, зазначеним в рішення виконавчого комітету. Судом жодним чином не спростовані доводи позивача про те, що про наявність оскаржуваного рішення йому стало відомо лише в березні 2010 року.
За таких обставин рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 20 квітня 2010 року в порядку цивільного судочинства.
Відповідно ж до пунктів 1 та 3 ч 1 ст. 15 ЦПК України, в редакції чинній на час звернення позивача до суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, зокрема, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до п1 ч 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України, щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст.. 143 Конституції України, пунктів „а”, „б”, „в”, „г” статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб’єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.
Згідно ж матеріалів справи, позивачем оспорюється рішення органу місцевого самоврядування - суб’єкту владних повноважень, пов’язаного з виконанням ним управлінської дозвільної функції в сфері містобудування.
За викладених обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням судового рішення про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 310, 205 ч 1 п1, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 1 червня 2010 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до виконавчого комітету Прилуцької міської ради про скасування рішення закрити. Роз’яснити право ОСОБА_7 на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили..
Головуючий: Судді: