ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
"20" червня 2006 р. | справа № 20-3/135 |
За адміністративним позовом: Державного підприємства „Севастопольський морський рибний порт” (99014, м. Севастополь, вул. Рибаків, 5)
до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя
(99014, м. Севастополь, вул. Пролетарська,24)
про визнання частково недійсними податкових рішень №000082620/1 від 16.08.05, №0000012320/1 від 13.03.06,
Суддя: Ю.М.Гоголь
Представники сторін:
Позивач: Хавінсон Євгенія Едуардівна, довіреність №14/2138 від 13.06.06;
Анікеєва Ірина Анатоліївна, довіреність №01/82 від 10.01.06;
Відповідач: Чістякова Вікторія Вікторівна, довіреність №21/10-011/2006 від 07.06.06.
Суть спору: Державне підприємство „Севастопольський морський рибний порт” звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя про визнання частково недійсними податкових рішень № 0000012320/0 від 29.12.05, №0000012320/1 від 13.03.06 про застосування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 809,31 грн., в частині застосування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 804,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діючим законодавством про зовнішньоекономічну діяльність не забороняється зарахування контрагентами зустрічних однорідних вимог, у зв’язку з чим, позивачем та його іноземним контрагентом були правомірно зараховані зустрічні однорідні вимоги у розмірі 3790,54 доларів США та зазначена сума була знята з валютного контролю в уповноваженому банку.
Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя позовні вимоги не визнала, мотивуючи свої заперечення тим, що статтею 601 Цивільного кодексу України дозволяється зарахування лише однорідних вимог, але суднове постачання не може виконувати однакові функції або бути взаємозамінною з послугою по наданню суден у тайм-чартер, у зв’язку з чим, зазначені вимоги не е однорідними.
Згідно до ст. ст. 27, 49 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні позивачу роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI і по клопотанню сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
В судовому засідання оголошувалася перерва з 13.06.06 по 20.06.06.
Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд,
В с т а н о в и в :
В період з 01.11.05 по 05.12.05 головним державним ревізором-інспектором відділу документальних перевірок ДПА у місті Севастополя спільно з співробітниками Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Державного підприємства „Севастопольський морський рибний порт” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.04 по 30.09.05 року.
Перевіркою виявлені певні порушення Державним підприємством „Севастопольський морський рибний порт” вимог податкового та валютного законодавств України, зокрема статті 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, що виразилося втому, що Державне підприємство „Севастопольський морський рибний порт” не забезпечило надходження валютних коштів відповідно до законодавчо встановлених строків з 16.03.05 по 13.06.05 у розмірі 25,00 доларів США (кількість прострочених днів з 14.06.05 по 25.06.05 –12 днів), та відповідно встановлених строків з 24.08.05 по 21.11.05 у розмірі 3790,54 доларів США (кількість прострочених днів з 22.11.05 по 05.12.05 –14 днів).
Висновки перевірки містяться в акті №20623/23-00-23 від 12.12.05.
За результатами розгляду матеріалів перевірки та наданих позивачем заперечень керівництвом Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя 29.12.05 прийняте рішення №0000012320/0 про застосування до Державного підприємства „Севастопольський морський рибний порт” на підставі статті 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” штрафних санкцій за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 809,31 грн.
Не погодившись частково, в частині застосування штрафних санкцій на суму 804,76 грн., із винесеним податковим рішенням, позивач оскаржив його в порядку апеляційного узгодження начальнику Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя.
Рішенням начальника Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя №1810/10/25-020 від 13.03.06 скарга позивача залишена без задоволенні, оскаржуване податкове рішення залишено без змін.
По підсумках розгляду скарги Державного підприємства „Севастопольський морський рибний порт” відповідач сформував та направив на його адресу друге повідомлення рішення №0000012320/1 від 13.03.06.
Не погодившись із рішенням начальника Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя, позивач оскаржив його голові Державної податкової адміністрації міста Севастополя. Рішенням голови Державної податкової адміністрації міста Севастополя скарга ДП „Севастопольський морський рибний порт” залишена без задоволення, рішення начальника Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя без змін.
Вказане з’явилося підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.05 за №110 між Державним підприємством „Севастопольський морський рибний порт” та Компанією „Cowen Management S.A.” (Багами) укладений договір тайм-чартеру по танкеру „Восточный”, та за №90 укладений тайм-чартер по танкеру „Южный”.
Відповідно до додаткових угод від 24.11.05, строк дії тайм-чартерів №90 і №110 від 01.04.05 продовжувався до кінця 2006 року.
23.08.05 Державне підприємство „Севастопольський морський рибний порт” та Компанія „Cowen Management S.A.” (Багами) уклали між собою угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої зі сторони судновласника –ДП „Севастопольський морський рибний порт” виставлені вимоги про сплату фрахту за серпень 2005 року за рахунком №240 від 23.08.05 на суму 69440,00 доларів США, та у свою чергу Компанією „Cowen Management S.A.” виставлені рахунки по витратам судновласника за рахунками на загальну суму 3790,54 доларів США.
Відповідно до вищеназваної угоди між сторонами за їх взаємною згодою і відбулося зарахування однорідних вимог саме на суму 3790,54 доларів США.
Суд вважає, що заперечення перевіряючих щодо правомірності зарахування ДП „Севастопольський морський рибний порт” та Компанією „Cowen Management S.A.” зустрічних однорідних вимог є необґрунтованими.
Згідно з пунктом 3 статті 2 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, зокрема, принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.
Аналогічні положення також містяться у частині 2 статті 377 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 379 Господарського кодексу України усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 4 статі 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Пунктом 1 частини 1 статті 14 зазначеного Закону, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Таким чином, діюче законодавство дає право суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності самостійно визначати порядок розрахунків між сторонами зовнішньоекономічного договору, а також надає право укладати будь-які угоди, які не суперечать нормам, які прямо встановленім чинним законодавством України.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Жоден з пунктів Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” не заперечує сторонам зовнішньоекономічного договору припиняти зобов’язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.
Згідно з пунктом 2.5 Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою НБУ від 24.03.99 №136, якщо змінюються умови договору, що перебуває у банку на контролі, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортною операцією резидента повністю здійснюється шляхом поставки товару, то після отримання банком від резидента копії документа, згідно з яким унесені зміни до цього договору, банк знімає цю експортну операцію з контролю.
Якщо змінюються умови договору, що перебуває у банку на контролі, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортною операцією резидента частково здійснюється шляхом поставки товару, то після отримання банком від резидента копії документа, згідно з яким внесені зміни до цього договору, банк здійснює контроль за своєчасністю розрахунків лише щодо тієї частини договору, яка передбачає розрахунки в грошовій формі.
Відповідно листа АКІБ „УкрСиббанк”№787/35/08 від 25.04.06, 26.08.05 була знята з валютного контролю сума 3790,54 доларів США, яка проведена за угодою про зарахування однорідних вимог з Компанією „Cowen Management S.A.” (Багами).
Пунктом 2 Рекомендації Вищого господарського суду України від 17.12.04 №04-5/3360 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено, що можливість припинення зобов'язання зарахуванням передбачена цивільним законодавством України, відповідно до норм якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
Спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та ЦК України, не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.
Тому господарським судам при застосуванні відповідних норм законодавства слід враховувати, що припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між суб'єктами експортно-імпортного договору (контракту) шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству України.
Крім того, статтею 602 Цивільного кодексу України встановлені випадки, коли зарахування зустрічних однорідних вимог заборонено.
У зазначеній статті зарахування однорідних зустрічних вимог між контрагентами зовнішньоекономічної діяльності не заборонено.
На підставі викладеного, оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним як таке, що прийняте з порушенням діючого податкового законодавства.
Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 03,40 грн. з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 94, 158, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове рішення №0000012320/0 від 29.12.05 прийняте Державною податковою інспекцією в Гагарінському районі міста Севастополя в частині визначення Державному підприємству „Севастопольський морський рибний порт” (99014, м. Севастополь, вул. Рибаків,5) суми штрафних санкцій за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 804,76 грн.
3. Визнати недійсним податкове рішення №0000012320/1 від 13.03.06 прийняте Державною податковою інспекцією в Гагарінському районі міста Севастополя в частині визначення Державному підприємству „Севастопольський морський рибний порт” (99014, м. Севастополь, вул. Рибаків,5) суми штрафних санкцій за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 804,76 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31116095600007 в УДК у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Державному підприємству „Севастопольський морський рибний порт” (99014, м. Севастополь, вул. Рибаків,5,ЄДРПОУ 20709663, р/р 26009035661500 у АКІБ „УкрСиббанк” м.Харьков, МФО 351005) 03,40 грн. –державне мито.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копії постанови направити сторонам.
Суддя Ю.М.Гоголь
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 26.06.06