ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"21" серпня 2006 р. | справа № 20-3/196 |
За позовом Приватного підприємства „Олімп-плюс”
(99011, м. Севастополь, вул. Кулакова,86)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа і Ко”
(99814, м. Севастополь, с. Орловка, вул. Качинське шосе,5,кв.35)
про тлумачення умов договору
Суддя: Ю.М.Гоголь
Представники сторін:
позивач: Філонов Олександр Олегович, довіреність б/н від 01.02.06;
відповідач: Тарасова Тетяна Олександрівна, довіреність №15 від 20.03.06;
Благовідов Валерій Карленович, довіреність б/н від 12.12.05.
Суть спору: Приватне підприємство „Олімп-плюс” звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа і Ко” про тлумачення умов Договору оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2003.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у сторін виникли суперечки при тлумаченні пункту 4.3 Договору, відповідно до якого строк оренди може бути скорочений за письмовим повідомленням, у Договорі не визначений порядок його дострокового розірвання, сторонами порядок розірвання Договору не встановлений, у зв’язку з чим позивач просить тлумачити пункт 4.3 Договору оренди у наступній редакції:
„Наймодавець має право вимагати розірвання договору, якщо:
1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Якщо Орендодавець вважає за необхідне розірвати Договір, він надсилає пропозицію про це Орендарю.
Орендар повідомляє Орендодавця про результати розгляду пропозиції у двадцатидений строк після її одержання.
У разі відмови Орендаря розірвати Договір або разі неодержання відповіді на пропозицію у встановлений строк Орендодавець має право передати спір на вирішення суду”
Відповідач позовні вимоги не визнав, в наданому відзиві на позов (вх.№22056) зазначає, що суперечки щодо тлумачення пункту 4.3 Договору оренди між сторонами не існує, позивач невірно тлумачить поняття „скорочення строку договору оренди”, „дострокове розірвання договору оренди” і „одностороння відмова від договору оренди”, оскільки ці поняття не є тотожними. Зазначає, що доводи позивача про те, що пункт 4.3 Договору оренди №2 від 01.01.03 передбачає можливість дострокового розірвання договору Орендодавцем є невірним, оскільки вказаний пункт договору не містить слово „розірвання”, а передбачає лише скорочення строку дії договору.
В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа і Ко” в задоволенні позову просять відмовити, оскільки вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, не підтверджені ніякими доказами.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд, -
В с т а н о в и в :
01 січня 2003 між ТОВ “Альфа і Ко”(орендодавець) і ПП “Олімп-плюс”(орендар) укладений договір оренди нерухомого майна. Предметом даного договору була будівля готелю, розташована по вул. Кулакова, 86 в м. Севастополі.
Пунктом 4.3. даного договору передбачено, що термін оренди може бути скорочений по письмовому повідомленню.
Пунктом 7 договору оренди № 2 від 01.01.2003р. сторони визначили об'єм прав і обов'язків орендаря (ПП “Олімп-плюс), в які, зокрема входило утримувати готель в повній справності; за свій рахунок усувати поломки комунікацій готелю; застрахувати орендований готель на термін оренди від всіх звичайно прийнятих ризиків.
08.02.06 Товариством з обмеженою відповідальністю „Альфа і Ко” на адресу ПП „Олімп-плюс” скерований лист №8 в якому повідомлялося про скорочення строку Договору оренди №2 до 12.02.06 на підставі пункту 4.3 Договору.
Листом №2 від 10.02.06 ПП „Олімп-плюс” повідомило ТОВ „Альфа і Ко” про відмову передати орендоване майно, посилаючись не та, що підстави, які надають право орендодавцю вимагати розірвання Договору перелічені у статті 782 Цивільного кодексу України.
Листом №16 від 15.05.06 ПП „Олімп-плюс” направило на адресу відповідача пропозиції щодо тлумачення спірного пункту Договору.
У свою чергу листом б/н від 05.06.06 ТОВ „Альфа і Ко” відхилило цю пропозицію мотивуючи свої заперечення тим, що зміст спірного пункту Договору оренди цілком зрозумілий, а в його тлумаченні необхідності немає. Тим самим ТОВ „Альфа і Ко” зазначає, що у нього немає спору щодо поняття змісту пункту 4.3 Договору оренди.
Таким чином, у зв’язку з виконанням пунктів щодо скорочення строку договору оренди а також його дострокового розірвання, на думку позивача –Приватного підприємства „Олімп-плюс”, між сторонами виник спір щодо тлумачення умов пункту 4.3 Договору оренди.
Конкретних вимог по тлумаченню окремих умов Договорів підряду, по поводу яких сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони, позивачем не заявлено.
Суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як зазначено позивачем у позовній заяві і вбачається з пояснень представників сторін у судовому засіданні між сторонами виник спір щодо порядку розірвання Договору оренди, а саме щодо положень пункту 4.3 Договору, який передбачає скорочення строку договору оренди за письмовим повідомленням. Проте, в прохальний частині позовної заяви позивач не просить тлумачити пункт Договору про скорочення строку договору оренди, а просить протлумачити пункт Договору щодо „розірвання” договору оренди за згодою орендодавця.
Згідно з ч. 3 ст.213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України до підвідомчості господарських судів віднесено, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та на інших підставах. Отже, тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину ( Інформаційний лист Вищого Господарського суду України №01-8/344 від 11.04.2005).
В даному випадку, позивачем заявлені вимоги про тлумачення умов пункту Договору який торкається виконанням Договору по передачі орендованого майна Орендарю після закінчення строку дії Договору оренди.
Також, як вбачається з наданих відповідачем документів, між сторонами фактично існує спір щодо виконання Договору оренди №2. Так, у 2006 році ПП „Олімп-плюс” вже звертався до суду із позовом до ТОВ „Альфа і Ко” про визнання недійсним пункту 4.3 Договору оренди №2 від 01.01.03. Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.05.06 по справі №20-11/043 за позовом ТОВ „Альфа і Ко” до ПП „Олімп-плюс” про усунення перешкод в користуванні майном, за зустрічним позовом ПП „Олімп-плюс” до ТОВ „Альфа і Ко” про визнання частково недійсним Договору оренди та визнання недійсним договору про розірвання договору оренди у задоволенні обох позовів відмовлено.
Підставою для відмови у позову ПП „Олімп-плюс” став вплив строку позовної давності.
Суд вважає, що укладаючи Договір оренди №2 сторони домовились щодо всіх його істотних умов, у тому числі про умову можливості скорочення строку оренди по Договору за письмовим повідомленням. При укладанні цього Договору ПП „Олімп-плюс” зі всіма умовами Договору було згодне, протокол розбіжностей на адресу ТОВ „Альфа і Ко” не надсилало.
Таким чином, суд вважає, що укладаючи Договір оренди ПП „Олімп-плюс” розумів зміст пункту 4.3 Договору, не вважав дану умову незрозумілою, у зв'язку з чим не пропонував ТОВ «Альфа і Ко»висловити даний пункт договору в іншій редакції.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин 2,3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Суд вважає, що заявляючи у судовому порядку вимоги про тлумачення пункту 4.3 Договору оренди, ПП „Олімп-плюс” фактично просить в судовому порядку внести зміни у діючий Договір, що можливо лише за згодою сторін, за винятком випадків, передбачених статтями 651,652 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладених обставин, не вбачається існування між ПП „Олімп-плюс” і ТОВ „Альфа і Ко” суперечностей щодо тлумачення умов пункту 4.3 Договору оренди №2 від 01.01.03, оскільки на думку суду між сторонами існує спір про порядок припинення дії Договору оренди.
Проте, чинним законодавством, зокрема, ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, які сторона, яка вважає, що другою стороною порушено, або порушуються її права та інтересі, може використати для захисту свого права чи законного інтересу.
При таких обставинах підстави для тлумачення умов пункту 4.3 Договору оренди №2 від 01.01.03 відсутні та позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
Вирішив:
У позові відмовити повністю.
Суддя Ю.М.Гоголь
Рішення оформлено згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України та підписано 23.08.2006