ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
"17" серпня 2006 р. | справа № 20-3/243 |
За позовом Приватного підприємства „Септима” (99011, м.Севастополь, вул. Крестовського,3/7)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (99011, м.Севастополь, вул. Кулакова,37)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000492600/0 від 26.07.05
Суддя: Ю.М.Гоголь
Представники сторін:
Позивач: Булгакова Владлена Юріївна, довіреність б/н від 26.07.06;
Відповідач: Турчин Дмитро Сергійович, довіреність №10-004/222 від 03.08.06;
Суть спору: Позивач, Приватне підприємство „Септима”, звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000492600/0 від 26.07.05 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 61987,01 грн., з яких: 41324,67 грн. –основний платіж, 20662,34 грн. –штрафні санкції.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що Законом України “Про податок на додану вартість” визначений лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку –відсутність податкової накладної. По твердженню позивача, при включенні в податковий кредит сум податку на додану вартість він не припустив порушень вимог Закону, оскільки його контрагенти, Приватне підприємство “Каноб” (далі – ПП „Каноб”) і Приватне підприємство „Рептон” (далі –ПП „Рептон”) на момент складання податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби в якості платників податку на додану вартість і мали право на складання податкових накладних, окрім того, зазначає, що визнання статутних документів його контрагентів недійсними не є підставою для донарахуванню податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, оскільки на момент укладання договорів та складання податкових накладних статутні документи та свідоцтва платників єдиного податку вказаних вище підприємств не були визнані недійсними.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Севастополя, позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення включенням позивачем до складу податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними, оскільки контрагенти позивача, ПП “Каноб” і ПП „Рептон” не мали права на виписування податкових накладних у зв’язку з тим, що рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя статутні документи ПП „Каноб” визнані недійсними з моменту його реєстрації, також рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя визнані недійсними з моменту реєстрації статутні документи ПП „Рептон”.
Згідно зі статтями 27, 49 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI і по клопотанню сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд,
В с т а н о в и в :
В період з 18.07.05 по 19.07.05 співробітником УДП УПМ ДПА у місті Севастополі проведена позапланова документальна перевірка Приватного підприємства „Септима” з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП “Каноб” за період з 01.01.2004 по 30.09.2004 і ПП „Рептон” за період з 01.01.2003 по 31.03.2003.
Підставою для проведення вказаної перевірки з’явився наказ голови Державної податкової адміністрації у місті Севастополі №217 від 08.07.2005 “Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства „Септима”.
В ході перевірки встановлено, що позивачем здійснювалися господарські операції з ПП „Каноб”, засновницькі, реєстраційні документи якого рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 22.02.05 визнані недійсними з моменту державної реєстрації. Також перевіряючими встановлено, що Приватним підприємством „Септима” здійснювалися господарські операції з ПП „Рептон” засновницькі, реєстраційні документи якого рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 25.05.05 визнані недійсними з моменту державної реєстрації.
Рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.02.05 визнані недійсними: Свідоцтво про державну реєстрацію ПП “Каноб” в якості платника податку на додану вартість № 39850744 від 26.12.03 з моменту його видачі, а також визнані недійсними фінансові господарські документи, які були видані від імені ПП “Каноб” та підписані Зуботенко Ю.В. - з моменту державної реєстрації підприємства.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 25.05.05 визнані недійсними: Свідоцтво про державну реєстрацію Приватного підприємства „Рептон” в якості платника податку на додану вартість №39511766 від 04.01.03 з моменту його видачі, а також фінансово-господарські документи, які були видані від імені Сурякової Л.С. або підписані нею.
Зазначені рішення набрали законної сили.
На підставі зазначеного, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, які виразилися у необґрунтованому включенні до складу податкового кредиту в лютому 2003 та березні 2004 року сум, не підтверджених необхідними, оформленими відповідно до чинного законодавства, розрахунковими документами, що призвело до необґрунтованого заниження суми податку на додану вартість в розмірі 41324,67 грн.
Висновки перевірки містяться в акті №109/26-207/23445165 від 19.07.05.
За результатами розгляду матеріалів перевірки керівництвом Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя 26.07.2005 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000492600/0 про донарахування Приватному підприємству „Септима” податку на додану вартість в сумі 41324,67 грн. та застосування на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафних (фінансових) санкцій з зазначеного податку в розмірі 20662,34 грн., а всього 61987,01 грн.
В порядку апеляційного узгодження прийняте податкове повідомлення-рішення позивачем до податкових органів не оскаржувалось.
Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0000492600/0 від 26.07.05, Приватне підприємство „Септима” звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом про визнання його недійсним.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Відповідно до пункту 2 Порядку „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від. 30.05.97 №165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як встановлено судом, рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 22.02.05 визнані недійсними: свідоцтво про державну реєстрацію ПП “Каноб” в якості платника податку на додану вартість № 39850744 від 26.12.03 з моменту його видачі, а також визнані недійсними фінансові господарські документи, які були видані від імені ПП “Каноб” та підписані Зуботенко Ю.В. - з моменту державної реєстрації підприємства.
Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 25.05.05 визнані недійсними з моменту реєстрації установчі документи Приватного підприємства „Рептон”, а також Свідоцтво про державну реєстрацію Приватного підприємства „Рептон” в якості платника податку на додану вартість №39511766 від 04.01.03 з моменту його видачі, а також фінансово-господарські документи, яки були видані від імені Сурякової Л.С. або підписані нею.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з пунктом 2 статті 3 Господарського кодексу України підприємництвом є господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Як встановлено рішеннями Гагарінського та Ленінського районних судів міста Севастополя ПП „Каноб” і ПП „Рептон” утворювались не з метою здійснення підприємницької діяльності, суми податку на додану вартість, яки отримані від Приватного підприємства „Септима” не були перераховані до бюджету відповідно до вимог чинного законодавства.
Зазначені обставини свідчать про те , що у господарських операціях з позивачем від імені ПП „Каноб” і ПП „Рептон” на стороні продавця послуг діяли особи, які не могли мати законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової звітності.
Як наслідок, включені позивачем до податкового кредиту сума податку на додану вартість по цих операціях не відповідає фактичним податковим зобов’язанням платника податку –продавця, а тому надані позивачем на обґрунтування позовних вимог податкові накладні, які оформлені від імені ПП „Каноб” і ПП „Рептон” не можуть бути підтвердженням права на податковий кредит.
Перелік викладеного свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог і дає підстави суду для відмови у позові.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 94, 158, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ю.М.Гоголь
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 22.08.06