АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

         Справа № 22ц-7219/2010                         Головуючий в 1й інстанції – Решетнік М.О.  

                         Категорія –25                                 Доповідач -   Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04 серпня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Кочкової Н.О.    

    суддів –Григорченка Е.І., Пищиди М.М.

    при секретарі – Грало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ЗАТ «Страхова компанія «Альянс»

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від  19 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «Альянс», третя особа ПАТ «СЕБ БАНК» про стягнення страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди,

      встановив:

ЗАТ «Страхова компанія «Альянс» звернулося з апеляційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від  19 лютого 2010 року, де ставить питання про скасування рішення та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від  19 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, із ЗАТ «Страхова компанія «Альянс» на користь позивача стягнено належне йому за договором страхове відшкодування в сумі 654483, 51 грн. та  судові витрати в розмірі 12030,48 грн., а всього  666513,99грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.09.2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №23.0004493.03, за яким об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України,  пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом BMW Х-5, державний номерний знак „НОМЕР_1". Строк дії договору з 28.09.2007р. по 27.09.2008р., страхова сума складає 808000грн., франшиза у випадку незаконного заволодіння транспортним засобом складає 5 % /а.с.17-21/.

06 вересня 2008 року невідома особа незаконно заволоділа автомобілем позивача BMW Х-5, державний номерний знак «НОМЕР_1», у звїязку з чим 12.09.2008 року по даному факту Кіровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області порушено кримінальну справу  за  ч.1 ст.289 КК України /а.с.25/.

Позивач у передбачений Договором строк повідомив страховика про настання страхового випадку, подав заяву про страхову подію,  а також довідку з органів внутрішніх справ із зазначенням повного його імені, реквізитів викраденого автомобіля та довідку про порушення кримінальної справи по факту викрадення транспортного засобу /а.с.28/.

Згідно акту вилучення документів позивач передав відповідачу технічний паспорт серії НОМЕР_2.

Таким чином, позивач вчинив всі необхідні дії та надав всі необхідні документи, які підтверджують причини та обставини страхового випадку.

Розмір страхового відшкодування, згідно висновку спеціаліста товарознавця складає  721623,73 грн.73коп., а згідно висновку іншого спеціаліста, складеного за заявою відповідачів, такий розмір становить 439449грн., тому, для усунення розбіжностей, судом призначено відповідну експертизу, за висновком якої вартість пошкодженого автомобіля складає 694883,51грн. /а.с.38-43,  64-70, 118-125/.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення частково позовних вимог, стягнувши на користь позивача  страхове відшкодування  в розмірі 654483,51грн.  за вичетом франшизи 5,% в розмірі 40400 грн.,  а також судові витрати в зазначеній сумі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення  апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями  свідка та самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 979, 982, 988 ЦК України, ст.20 Закону України «Про страхування», ст. ст. 10, 60 ЦПК України, прийшов до  обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки викрадення автомобіля позивача є страховим випадком, відповідно до договору страхування, тому суд стягнув страхове відшкодування в розмірі, який визначений висновком товарознавчої експертизи.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції стягнув зазначену суму страхового відшкодування з урахуванням вартості додаткового обладнання, яке не було застрахованим, не може бути прийнято до уваги, оскільки суд стягнув страхову виплату відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України в межах страхової суми та розміру реальних збитків, згідно з висновком товарознавчої експертизи.

Крім того, у відповідності до ст. 10 ЦПК України, відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.

Проте будь - які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку наявність додаткового обладнання на автомобілі позивача, яке не було застраховано, суду не надані.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта щодо незгоди з висновком товарознавчої експертизи, якою визначений завищений розмір вартості автомобіля позивача, так як автомобіль виготовлений для ринку  Америки, оскільки автомобіль був застрахований на відповідну суму і суд стягнув страхову виплату в межах страхової суми та розміру реальних збитків, згідно висновку товарознавчої експертизи.

Інші доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки  вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки, і висновків суду не спростовують.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування або зміну рішення суду.

Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –

    ухвалив :

            Апеляційну скаргу ЗАТ «Страхова компанія «Альянс» відхилити.

            Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від  19 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

СУДДІ: