АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

         Справа № 22ц-7542/2010                         Головуючий в 1й інстанції – Шестакова З.С.  

                         Категорія –57                                 Доповідач -   Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11 серпня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Кочкової Н.О.    

    суддів –Григорченка Е.І., Пищиди М.М.

    при секретарі – Кононенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Управління пенсійного фонду України у м. Нікополі

на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у м. Нікополі про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,

встановив:

Управління пенсійного фонду України у м. Нікополі звернулося з апеляційною скаргою на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2010 року, де ставить питання про її скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2010 року позовні вимоги задоволені частково, поновлений строк для звернення з позовом до суду, визнана протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у м. Нікополі щодо нездійснення перерахунку і виплати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок і забезпечити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус «дитини війни» та, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Однак відповідач, в порушення вимог зазначеного закону, підвищував пенсію відповідачу в меншому розмірі, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог,  зобов’язавши відповідача  нарахувати та сплатити на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Позивачем постанова суду неоскаржена.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення  апеляційної скарги та скасування постанови суду, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями  учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1,3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та від 09.07.2007 року,  ст. ст. 22, 46, 152 Конституції України, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, визнавши неправомірною бездіяльність відповідача та зобов’язав його нарахувати та сплатити на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача, приведені в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального права, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус «дитини війни» та, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі  30 %  від мінімальної пенсії за віком.

Не може бути прийнято до уваги посилання відповідача на п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та  на пункт  41  розділу 2 Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки зазначені закони, в порушення вимог ст. 22 Конституції  України, звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача, що є недопустимим.

Крім того, зазначені закони у відповідній частині визнані рішеннями  Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року неконституційними.

Посилання на відсутність коштів для забезпечення підвищення пенсій не є підставою для скасування рішення суду, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на підставу невиконаних своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України.

Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як “діти війни” не застосовується,  є неправильними, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Тому положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством невстановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі відповідачем, не можуть бути  прийняті до уваги, оскільки вони  зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції невстановлено.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –

    ухвалив :

            Апеляційну скаргу  Управління пенсійного фонду України у м. Нікополі відхилити.

            Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ: