АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

         Справа № 22ц-9290/2010                         Головуючий в 1й інстанції – Васіна Л.А.  

                         Категорія –57                                 Доповідач -   Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04 серпня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Кочкової Н.О.    

    суддів –Григорченка Е.І., Пищиди М.М.

    при секретарі – Грало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська

на постанову Кіровського районного  суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,

встановив:

Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська звернулося з апеляційною скаргою на постанову Кіровського районного  суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року, де ставить питання про скасування та ухвалення нового рішення, яким  у  задоволенні  позовних  вимог  відмовити, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Постановою Кіровського районного  суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволені частково, визнана відмова Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська щодо не проведення нарахування та виплати підвищення до  пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і відповідач зобов’язаний провести нарахування та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року,  має статус «дитини війни» та, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Однак відповідачем, в порушення вимог зазначеного закону, нарахування пенсії було проведено в розмірі меншому, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог,  визнавши неправомірним бездіяльність відповідача щодо підвищення пенсії відповідачу, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу  підвищення пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивачем неоскаржена зазначена постанова.

 Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення  апеляційної скарги та скасування постанови суду, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями  самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1, 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року,  ст. ст. 22, 46, 152 Конституції України, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, визнавши неправомірним бездіяльність відповідача та зобов’язав його нарахувати та сплатити на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Доводи відповідача, приведені в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального права не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач  в розумінні ст. 1  Закону України «Про  соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, є «дитиною війни» та, відповідно до ст. 6 цього ж Закону, має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі  30 %  від мінімальної пенсії за віком.

Посилання на відсутність коштів для забезпечення підвищення пенсій не є підставою для скасування рішення суду, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконаних своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України.

Не може бути прийнято до уваги посилання відповідача на п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», та на постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, оскільки зазначений закон та постанова, в порушення вимог ст. 22 Конституції  України, звужують зміст та обсяг існуючих прав позивача, що є недопустимим.

Те, що у відповідній частині зазначений закон є неконституційним визнав також Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.2007 року.

Доводи відповідача стосовно того, що, відповідно до вимог ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як “діти війни” не застосовується, є неправильним, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

Тому положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством невстановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі відповідачем, не можуть бути  прийняті до уваги, оскільки вони  зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції невстановлено.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –

    ухвалив :

            Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська відхилити.

            Постанову Кіровського районного  суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ: