АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

         Справа № 22ц-9470/2010                         Головуючий в 1й інстанції –Іщенко І.М.  

                         Категорія –19                                 Доповідач -   Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04 серпня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Кочкової Н.О.    

    суддів –Григорченка Е.І., Пищиди М.М.

    при секретарі – Грало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс"ЗАТ

на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від  02 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" про визнання правочину недійсним,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від  02 червня 2010 року, де ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "Екомаркет Плюс" звернулося з апеляційною скаргою на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від  02 червня 2010 року, де ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в позовних вимогах,  посилаючись на те, що рішення необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від  02 червня 2010 року позовні вимоги задоволені частково, з ТОВ "Екомаркет Плюс" на користь ОСОБА_1 стягнено 5050 грн., а також судові витрати на  суму 171 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.03.2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Екомаркет плюс» укладений у письмовій формі попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна,  відповідно до якого позивач сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 5050 грн. гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера серії 01АААГ 106009 від  17.03.2008 року / а.с. 80, 81/.

Відповідно до п. 1.1. попереднього договору сторони зобов'язались в майбутньому, в строки визначені у п. 1.2., укласти та належним чином оформити основний договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначеному цим договором, але основний договір не був укладений.

Враховуючи, що основний договір купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами не укладено, а грошові кошти в розмірі 5050 грн. сплачені позивачем при укладенні попереднього договору позивачу не повернуті,  суд першої інстанції прийшов до висновку задоволення позовних вимог частково, стягнувши з відповідача на користь позивача зазначену суму, сплачену ним при укладенні попереднього договору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення  апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями  свідка та самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 215, 216, 220, 635, 657 ЦК України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, прийшов до  обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача суму, яка була зазначена в попередньому договорі та сплачена позивачкою.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі позивачем, що суд першої інстанції стягнув суму не врахувавши, що вона сплатила суму еквівалентну 1000 доларів США, не може бути прийнято до уваги, оскільки відсутні докази домовленості щодо повернення коштів  в розмірі еквівалентному  1000 доларів США.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача, що в даному випадку законодавством не передбачено повернення коштів,  у зв’язку з тим, що договір неукладений, оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку, що попередній договір недійсний, а тому відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки  вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки, і висновків суду не спростовують.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування або зміну рішення суду.

Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –

    ухвалив :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" відхилити.

            Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від  02 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

СУДДІ: