ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

За позовом  Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради

                    (99011, м. Севастополь, вул. Павличенко, 2)

до Суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1

                    (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в сумі 5892,27 грн.

Суддя Ю.М.Гоголь

Представники:

від позивача - Дорожко Олексій Леонідович, довіреність № 01-юр від 03. 01.06;

від відповідача: - не з`явився;

          Суть спору: Комунальне підприємство “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 5892,27 грн., з яких: 4989,69 грн. -основний борг, 90,46 грн. -нарахована пеня,  622,75 грн. -індекс інфляції, 189,37 грн. -3 % річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує належним чином умови договору № НОМЕР_1 про постачання тепловою енергією (гаряче водопостачання).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу в відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалам.

Представнику позивача судом роз'яснені права та обов'язки згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

29.12.03 між Комунальним підприємством “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 укладений договір № НОМЕР_1 про забезпечення тепловою енергією (далі - Договір) відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов`язання забезпечувати відповідача тепловою енергією в необхідних йому об`ємах, а відповідач зобов`язується сплачувати вартість теплової енергії за встановленими тарифами, які передбачені умовами договору.

          Згідно п. 6.2 Договору розрахунковим періодом являється місяць.

          Згідно п. 6.3 Договору  відповідач здійснює оплату впродовж 10 днів після отримання рахунку, але не пізніше 30 числа місяця, наступного за  розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував свої обов'язки по договорам належним чином, що підтверджується відсутністю з боку відповідача яких-небудь заперечень чи скарг.

В порушення умов договору відповідач не оплачує отриману теплову енергію, у зв'язку з чим з січня 2004 по травень 2006 року виникла заборгованість з боку відповідача в сумі 4989,69 грн. (копії рахунків -актів виконаних робіт маються в матеріалах справи).

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань позивач нарахував на суму боргу в порядку статті 625 Цивільного кодексу України -індекс інфляції в розмірі 622,75 грн., три проценти річних -189,37 грн., пеня -90,46 грн.

Всього сума заборгованості склала 5892,27 грн.

Несплата в добровільному порядку суми боргу з`явилася підставою для позивача звернутися до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

З 1 січня 2004 року набрав чинності  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19 червня 2003 року №  980-IV і Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, що вступив в дію в 1 січня 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки відповідач підписав договір на постачання теплової енергії, таким чином він прийняв на себе всі зобов`язання, що передбачені умовами договору, у тому числі і оплачувати поставлену теплову енергію в належні строки і в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору в частини оплати наданих послуг, тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4989,69 грн. підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті  610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

В представленому позивачем розрахунку заборгованості індекс інфляції розрахований в сумі 622,75 грн. На думку суду наданий розрахунок є вірним, а сума індексу інфляції такої, що підлягає задоволенню.

Три проценти річних позивач розрахував в розмірі 189,37 грн. Суд перевірив правильність нарахування трьох процентів річних та вважає наданий розрахунок вірним та суму 189,37 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі  статтями 549, 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків, які застосовуються у разі порушення зобов`язання, є пеня як один з різновидів неустойки.

У відповідності до пункту 7.2.3 договорів за несвоєчасно виконання розрахунків за теплову енергію сторони передбачили пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від підлягаючий сплаті суми.

Згідно статті 2  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року № 543/96 -ВР (із змінами і доповненнями) розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, на думку суду розмір пені, передбачений в договорі, встановлений сторонами  згідно вимог чинного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у даному Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені її розмір встановлює 90,46 грн. Суд, перевіривши правильність нарахування пені, вважає наданий розрахунок пені вірним, а суму 90,46 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач в добровільному порядку погашення заборгованості не здійснив, доказів необґрунтованості вимог позивача, а також посилання на обставини, які мають значення для правильного вирішення даного господарського спору суду не надав.

На підставі вищевикладеного, суд визнав позовні вимоги Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118,00 грн.

Керуючись статтями 49, 75,78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Суддя                                                                                                                         Ю.М.Гоголь

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України  і підписано 23.08.06.