ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"23" серпня 2006 р. |
справа № 20-3/212 |
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя
( 99011, м. Севастополь, пл.Повсталих,6)
про визнання недійсним рішення про відмову у видачі свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразку
Суддя Гоголь Ю.М.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1;
від відповідача - Червинська О.М., довіреність № 4624/43-1.1 від 03.08.06.
Суть спору:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя (далі - Відповідач) про визнання недійсним рішення про відмову у видачі свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразку.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” у зв'язку з набранням цим законом чинності, державний реєстратор протягом 2004-2005 років зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому, в даному випадку, повернення раніше виданих свідоцтв чинним законодавством не передбачена. У зв'язку з чим, позивач вважає, що вимоги державного реєстратора про повернення раніше виданого свідоцтва про державну реєстрацію не основані на законі, а відмова з цієї підстави у видачі нового свідоцтва про державну реєстрацією єдиного зразку, є необґрунтованою.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, вважає їх безпідставними, зазначає, що аналізуючи пункт 2 Прикінцевих положень Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” можно зробити висновок про те, що саме слово „заміна” у тексті цього пункту передбачає видачу свідоцтва замість раніше виданого, яке Позивач також повинен був надати державному реєстратору для зроблення у ньому відповідної відмітки про видачу нового свідоцтва. Зазначені положення також містяться у Листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 21.07.04 №4929.
Згідно ст. 20, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону
України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI і по клопотанню сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 21.08.06 по 23.08.06.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд
встановив:
18.04.06 Позивач подав до Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя реєстраційну карту для заміни раніше виданого свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразку.
Факт подання реєстраційної картки до Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя підтверджується описом документів, складеним державним реєстратором В.В. Марченко від 18.04.06.
Рішенням №НОМЕР_1 відповідачем відмовлено Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 у заміні свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразку. Підставою для відмови у заміні свідоцтва з'явилося неподання Позивачем з усіма документами також свідоцтва про державну реєстрацію старого зразку.
Не погодившись із відмовою про заміну свідоцтва про державну реєстрацію старого зразку на свідоцтво єдиного зразку, Позивач звернувся зі скаргою до Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя. Скарга позивача залишена без задоволення.
Вказане з'явилося підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Аналізуючи цей пункт, суд робить висновок про те, що при заміні свідоцтва про державну реєстрацію старого зразку, позивач повинен був надати державному реєстратору реєстраційну картку, а також само свідоцтво старого зразку, оскільки пункт 2 Прикінцевих положень Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” містить саме слово „заміна”, яке у свою чергу передбачає втрату сили документом в результаті його вилучення або проставлення на ньому відмітки про те, що воно втратило силу.
Згідно з абзацом 7 статті 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” реєстраційна картка, це документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Абзацом 9 статті 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” встановлено, що свідоцтво про державну реєстрацію - документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи -підприємця.
Крім того, відповідно до пункту 5.1 пункту 5 Інструкції про порядок замовлення, постачання, обліку та звітності щодо витрачання бланків свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, бланків свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та бланків виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженої наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 05.05.04 №49, бланки свідоцтв про державну реєстрацію є документами суворої звітності. Відповідальність за їх зберігання у місті проведення державної реєстрації несуть державні реєстратори.
Таким чином, суд вважає, що подання позивачем реєстраційної картки було лише його волевиявленням на отримання свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. Але для заміні старого свідоцтва на свідоцтво єдиного зразка він не виконав необхідні дії, а саме -не надав свідоцтво про державну реєстрацію старого зразка.
Крім того, згідно з листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 21.07.04 №4929 „Про порядок включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про юридичну особу та фізичну особу - підприємця”, для включення відомостей про фізичну особу -підприємця до ЄДР та заміни свідоцтва про державну реєстрацію відповідно до вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” заявник подає реєстраційну картку №10 та свідоцтво про державну реєстрацію старого зразка.
Після отримання підтвердження про включення до ЄДР відомостей про юридичну особу, чи фізичну особу -підприємця державний реєстратор роздруковує нове свідоцтво про державну реєстрацію, на старому свідоцтві про державну реєстрацію проставляє відмітку про заміну свідоцтва за допомогою відповідного штампа, яку завіряє підписом та відбитком своєї печатки. Заявнику видаються обидва свідоцтва.
Перелік викладеного свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог і дає підстави суду для відмови у позові.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В.
1. У задоволенні позову відмовити.
Суддя Ю.М.Гоголь
Рішення оформлено згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України та підписано 28.08.06