ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
|
"23" серпня 2006 р. |
справа № 20-3/265 |
за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до Гагарінської районної державної адміністрації в місті Севастополі
(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції,8)
третя особа -Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна,3)
про визнання неправомірними дій посадових осіб
Суддя Гоголь Ю.М.
представники сторін:
відповідач - Сілакова Наталя Іванівна, довіреність №40/05 від 04.01.06;
- Костюшина Ганна Луї, довіреність №1133/14 від 14.03.06;
третя особа -Шевченко Тарас Володимирович, довіреність №1360 від 28.07.06;
позивач - не з'явився;
Суть спору: Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Гагарінської районної державної адміністрації в місті Севастополі, третя особа -Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, про визнання неправомірними дій посадових осіб по відмові у продовженні дозволу на розміщення об'єкту торгівлі по АДРЕСА_2.
Відповідач в представленому відзиві на позов позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважаючи їх безпідставними.
Згідно зі статтями 27, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні представнику відповідача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI і по клопотанню сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 22.08.06 по 23.08.06.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, перевіривши матеріали справи, суд встановив.
02.03.05 між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та територіальною громадою в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діє Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації укладений Договір №НОМЕР_1 оренди нерухомого майна -домоволодіння в цілому, загальною площею 134,80 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до пункту 7.1 Договору, строк його дії встановлений сторонами до 26.08.08.
24.07.04 Гагарінською районною адміністрацією в місті Севастополі позивачу виданий Дозвіл №НОМЕР_2 на розміщення об'єкту торгівлі - кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” за адресою -АДРЕСА_2.
16.07.06 Позивачем подано до Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя заява про продовження дозволу, виданого раніше 24.06.04 на розміщення об'єкту торгівлі, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
19.07.06 відповідач відмовив у продовженні дозволу у зв'язку з відсутністю документу, який би підтверджував землекористування під вказаним об'єктом торгівлі.
Не погодившись із відмовою, Позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Власником об'єкту торгівлі, розташованого по АДРЕСА_2 на підставі договору оренди №НОМЕР_1 від 02.03.05, є територіальна громада міста Севастополя. Договір оренди укладений Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації як органу, уповноваженого виступати від імені територіальної громади.
Право комунальної власності на об'єкт оренди підтверджується Свідоцтвом про право власності.
Таким чином, право землекористування під об'єктами, які належать територіальної громаді визначено Земельним кодексом України, у зв'язку з чим, земельна ділянка, яка розташована під об'єктом оренди по АДРЕСА_2 знаходиться у власності територіальної громади міста Севастополя.
Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Разом з тим, зазначений розділ Земельного кодексу України стосується тільки передачі земельних ділянок у користування і власність громадянам і юридичним особам, і якщо органи самоврядування не надають зазначену ділянку, що підтверджується відповідними документами, то приступати до його використання забороняється.
Суд вважає, що в даному випадку територіальна громада не передає земельну ділянку у користування комунальному підприємству, а лише передає майно в оренду, і це є правом власника землі. В даному випадку предметом оренди є лише об'єкт нерухомості - домоволодіння по АДРЕСА_2, на підставі Закону України „Про оренду державного і комунального майна”, відповідно до якого орендар зобов'язується використовувати орендоване майно по його цільовому призначенню. Необхідність оформлення оренди земельної ділянки під орендованим комунальним об'єктом діючим законодавством не передбачено.
Вказані обставини також підтверджуються листами Севастопольської міської державної адміністрації і Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя, уповноважених виступати від імені територіальної громади міста Севастополя в оформленні права користування земельною ділянкою у зв'язку з недоцільністю даного оформлення.
Таким чином, суд вважає, що своїми діями по відмові у видачі дозволу на продовження строку розміщення об'єкту торгівлі по АДРЕСА_2, посадові особи Гагарінської районної державної адміністрації в місті Севастополі перешкоджають використовувати об'єкт оренди за його цільовим призначенням, що в свою чергу приводить до ненадходження орендних платежів до місцевого бюджету.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню, дії осіб Гагарінської районної державної адміністрації в місті Севастополі визнанню неправомірними.
Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог в сумі 03,40 грн. з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,94, 158, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії Гагарінської районної державної адміністрації в місті Севастополі по відмові у продовженні дозволу на розміщення об'єкту торгівлі по АДРЕСА_2.
3. Зобов'язати Гагарінську районну державну адміністрацію в місті Севастополі (99038, м.Севастополь, пр.Жовтневої Революції,8) продовжити Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) дозвіл на розміщення об'єкту громадського харчування -кафе, розташованого по АДРЕСА_2 на строк оренди об'єкту нерухомості до 28.08.2008.
4. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31116095600007 в УДК у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, відомостей про наявність поточних рахунків в банківських установах немає) 03,40 грн. -державне мито.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства -з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ю.М.Гоголь
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 28.08.06