Копія:Справа№2-326/07

РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

06 березня 2007року                                                        Кіровський районний суд м.Кіровограда

в складі головуючого судді: Кабанової В.В.

при секретарі:       Тимців О.П, Сергієнко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину не дійсним та відшкодування моральної шкоди та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витебування 2510 грн. та відшкодування моральної шкоди суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання правочину не дійсним та відшкодування моральної шкоди. В свою чергу 13.12.2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про витребування 2510 грн. та відшкодування моральної шкоди В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до доручення від 22.02.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером НОМЕР_4, уповноважила громадянку ОСОБА_4 продати, подарувати чи обміняти належні мені на праві приватної власності 17/50 частин домоволодіння (житлового будинку) з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1. Вищевказані 17/50 частин домоволодіння(житлового будинку)з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1, належать позивачці на підставі договору дарування від 02.03.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером НОМЕР_1 та зареєстрованого ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 24.04.2001 року за реєстраційним номером НОМЕР_2,

12.12.2003 року громадянка ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_2 договір дарування 17/50 частин домоволодіння (житлового будинку) з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Договір дарування від 12.12.2003року був посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером НОМЕР_5.

В процесі обговорення умов цього договору (до його укладання) "Відповідачі ОСОБА_2 запропонувала мені за цю частину житлового будинку 10710,00 грн. з послідуючим оформленням у нотаріуса шляхом укладання договорі дарування на що я і дала свою згоду.

До укладання договору дарування "Відповідач" передала мені через мого представника ОСОБА_4, в рахунок сплати за мою частину житлового будинку 1710,00 грн. грошових коштів, а решту в сумі 9000,00 грн. (в зв'язку з відсутністю в неї грошових коштів) оформила через договір позики від 17.12.2003 року посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 17.12.2003року за реєстраційним номером НОМЕР_3.

Згідно договору позики НОМЕР_3 від 17.12.2003 року (п.2) зазначену вище суму "Відповідач" зобов'язувався повернути готівкою в строк до 17.01.2004 року.

Але, свої зобов'язання по виконанню цього договору "Відповідач" своєчасні не виконала і гроші в розмірі 9000,00 грн. повертала частинами.

Остаточний розрахунок по договору позики НОМЕР_3 від 17.12.2003 року "Відповідач" провела 11.08.2005 року, чим і допустила прострочку виконай зобов'язання на 571 календарний день. Так, відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України - "За договором дарування одні сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другу стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність".

Частиною другою цієї статті передбачено, що - "Договір, що встановлю обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування", тобто в даному випадку ці буде правочин у вигляді купівлі-продажу. Чинним законодавством встановлено, що договір дарування завжди безоплатним, тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особі  зустрічних дій майнового або немайнового

2

характеру. Це характеризує дарування як договір, що не передбачає яких-небудь зустрічних домагань і спрямованні винятково на надання майнової вигоди лише одній стороні. Тобто у даному випадку законодавець встановлює, що будь-яке зустрічне майнове надання стороною, ще набуває це майно у власність, свідчить про відсутність дарування. Договір дарування, укладений з порушенням вимог закону про безоплатність передання іншій стороні майна у власність(ч. 1 ст.717 ЦК України), є нікчемний. Оскільки сторони цим договором дарування нерухомого майна від 12.12.2003 року, а саме: 17/50 частин домоволодіння (житлового будинку) з відповідним частинами надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1 фактично приховали інший правочин - тобто договір купівлі-продажу, то відповідно до ч. 1 ст.235 ЦК України такий правочин є удавним. Так, згідно ч. 1 ст.235 ЦК України - удаваний провочин це є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Так, правочин, який вчинено з метою приховати інший правочин, завжди нікчемний і сам по собі жодних правових наслідків не породжує і відповідно до ч.3 ст.213 ЦК України такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Крім цього, враховуючи вищевикладене, вважаю, що своїми протиправними Діями (як. полягають у несвоєчасному поверненню грошових коштів згідно Договору позики) "Відповідачем" завдана мені моральна шкода, яку оцінює в сумі 1500,00 грн. Моральна шкода полягає у душевних моїх стражданнях, яких я зазначила в зв'язку з несвоєчасним поверненням грошових коштів. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1500,00 грн. Ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 203,50 грн., в тому числі: судовий збір в сумі 23,50 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30.00 грн., витрати по наданню правової допомоги в сумі 150,00 грн.

В суді позивачка та представник позивача заявлені вимоги підтримав.

Відповідач, та її представники позов не визнали, та надали письмові заперечення, про те, що в кінці 2003 року маючи намір переїхати на постійне місце проживання в м. Кіровоград, знайомилась з об'явами на продаж будинків чи квартир. Прочитавши об*яву позивачки я звернулась до неї. Позивачка пояснила, що реалізує 17/50 частин будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Будинок старий, знаходився в запущеному, аварійному стані. Так як її частина будинку не виділена в натурі, то вона запропонувала мені замість договору купівлі-продажу, скласти договір дарування, з виплатою грошей в розстрочку. Я погодилась на такий варіант. Позивачка видала доручення на свою матір ОСОБА_4, за яким вона вповноважувалась продати, подарувати чи обміняти належну позивачці на праві власності 17/50 частин будинку. 12.12.2003р, в нотаріальній конторі був зареєстрований дарування 17/50 частин будинку, договір дарування зареєстрований нотаріальною конторою м. Кіровограда. Вартість вказаної в договорі частини будинку складає 4395 грн. Так як частика вказаного будинку буда фактично і аварійному стан; полу розвалена, потребувала терміново капітального ремонту, та позивачка згодились, щоб гроші за неї я виплатила частинами, що мною і було зроблено -на протязі 2004 року і 5-ти місяців 2005 року. Після оформлення договору дарування заселилась разом з батьками в будинок і почала здійснювати капітальний ремонт, тому ідо без цього проживати там було неможливо. Тому разом з батьками провела капітальний ремонт, провела газопостачання, підвела воду. Крім того, міською архітектурою нам видано дозвіл на переобладнання нежилого приміщення в житлову кімнату /копії документів додаю/. Договір дарування був вчинений за проханням позивачки, але гроші за вказану частину будинку вона одержала від мене, про що вона сама стверджує б своїй позовній заяві, що спочатку я виплатила позивачці 1710 грн. одноразово, а потім по частинам, поки не виплатила всього боргу. Таким чином я одержала право власності на спірних 17/50 частин будинку з часу його прийняття, а прийняття обдарованим майна в документи , які посвідчують про право власності ст. 722 ЦК України. Це договір дарування, договір дарування від імені дарувальника може вкласти його представник. Договір дарування вкладений без будь-яких оговорок. Так як я уплатила позивачці вартість переданої мені частини будинку, то між нами фактично був укладений договір купівлі-продажу. Позивачка вважає складений нею договір дарування нікчемним, посилаючись на цей факт. В силу ст. 220 ЦК України, нікчемним договір вважається тоді, коли він не посвідчений нотаріально. Наш договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського - нотаріального округу ОСОБА_3. 12.12.2003р. по дорученню позивачки 22.02.2003р. № 574.

3

Пройшло два роки і 10 місяців після вчинення нотаріально? дії, позивачці було добре відомо, що я та мої батьки робимо капітальний рем цієї частини будинку і нами вже багато чого було зроблено, то позивач спочатку вимагала доплатить їй ще суму за будинок, тому що, як вона вважає, ціни на будинок стали вищі. Але коли я їй відмовила, то вона звернулась в суд з позовом, вважаючи що цей договір дарування є нікчемним правочином.

Згідно от. 20 п.1 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Пункт 5 цієї статті регламентує, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства, або по суті односторонньому право чину. Ст. 215 ЦК України вказує на те, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу. Але при вчиненні договору дарування всі ці вимоги були додержані. Крім того, позивачка ставить також питання про відшкодування моральної шкоди, яка полягає в тому, що я ніби то несвоєчасно повернула грошові кошти згідно договору позики і це спричинило її моральні страждання. В своїй позовній заяві вона ставила питання тільки визнання правочинну недійсним, а не про повернення й коштів по договору позики. Крім того договір позики був складений по вимогам позивачки, а цей договір є фіктивним тому, що я гроші у неї не позичала, так як я до цього її не знала зовсім, а познайомилась по об'яві. Вважаю, що позов позивачки ОСОБА_1 заявлений безпідставно і задоволенню не підлягав. Просять позов ОСОБА_1 "Про визнання правочинну недійсним та відшкодування моральної шкоди до мене залишити без задоволення, як безпідставно заявлений. Представником відповідача до суду було подано зустрічну позовну заяву в судовому засіданні яке відбулось 13.12.2006 року, в якій зазначила, що виплатила відповідачці ОСОБА_1 фактичну вартість спірної частини будинку, в розмірі 10710,00 грн. Після повного розрахунку відповідачка стала знову вимагати від мене кошти, які договором не були обумовлені. Шантажуючи мене та вимагаючи ще 2510 грн., відповідачка не давала мені домової книги на прописку, хоча я зразу ж вселилась в спірну частину будинку і стала ремонтувати його, так як пробивати там було неможливо.

Відповідачка, розповсюджуючи про мене та мох батьків різні плітки та ображаючи мене, стала вимагати доплати їй ще 2510 грн. Я заперечувала тому, що повністю виплатила їй обумовлену суму, але відповідачка вдалась до шаленого марального нападу на мене та на моїх батьків, які проживали разом зі мною. При цьому відповідачка не передала нам домової книги, щоб ми не могли приписатись, а сама користувалась цією частиною будинку, одержуючи субсидію за 3 роки. Ми самостійно одержали домову книгу і прописались. Після виплати всіх грошей, відповідачка запропонувала мене переробити договір дарування, але ми не згодились, то вона шляхом шантажу та погроз, вимагала доплатити їй ще 2510 грн. Враховуючи, що погрози були реальні, то я була вимушена виплатити ти 2510 грн., хоча згідно з законом, ст. 632 п. З ЦК України, зміна ціни договору після його виконання не допустима. Але відповідачка після цього не заспокоїлась, а знову стала вимагати від мене доплатити їй ще 4.000 у.о.. Я відмовилась, тому вона пред'явила до суду позов. Оскільки у відповідачки нескінченне число вимог, не дивлячись, що договір наш давно виконаний, то я вимушена звертатись теж до суду про повернення мені переплачених коштів, в сумі 2510 грн. Крім того, діями відповідачки мені причинена моральна шкода. По-перше, відповідачка постійно розповсюджує про мене різні плітки, називаючи мене та моїх батьків бомжами, аферистами, що ми обманом забрали у неї будинок. Відповідачка з'являлась до мене на роботу, де при всіх погрожувала мені та вимагала гроші, після того, як ми з нею повністю розплатились. Крім того, відповідачка постійно погрожувала мені та батькам фізичною розправою. Ці погрози я та батьки сприймаємо реально. Все це примушу мене, а також моїх батьків переживати, що відбивається на моєму здоров'ї та здоров'ї батьків, а вони є пенсіонерами та мають слабке здоров'я, а я виношую дитину, стреси для мене дуже шкідливі, тому що мені нервувати не можна. Погрози в нашу адресу можуть бути реальними, ми тут люди чужі. Все це визиває у нас моральні страждання, ми не можемо спокійно відпочивати, а також користуватись будинком. Тепер, коли почалась розглядатись справа, погрози зі сторони відповідачки стали ще інтенсивніші. Тому я вимушена звертатись до суду також із позоеом про в {декодування моральної шкоди, яку я оцінюю в 20.000 грн. стягнути з відповідачки ОСОБА_1 незаконно одержані з мене гроші в сумі 2510 грн, стягнути з відповідачки '';причинену: м оральну шкоду в розмірі 20.000 грн., стягнути з відповідачки понесені мною витрати за держмито та за надання юридичної допомоги. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності суд дійшов висновку щодо відмови в задоволені позовних вимог, як в первісному позові так і по зустрічній позовній заяві.

4

В судовому засіданні представник ОСОБА_1, пояснив, що Згідно доручення від 22.02.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3. За реєстраційним номером НОМЕР_4, позивач уповноважила громадянку ОСОБА_4 продати, подарувати чи обміняти, належний позивачу на праві приватної власності 17/50 частин домоволодіння ( житлового будинку) з відповідними частинами надвірних господарських будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1.Вищевказані 17/50 частини житлового будинку з відповідними частинами надвірних господарських будівель належали позивачу на підставі договору дарування від 02.03.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3., за реєстраційним номером НОМЕР_1, та 24.04.2001 року зареєстрованого ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером НОМЕР_2. На підставі доручення від 22.02.2003 року, громадянка ОСОБА_4, 12.12.2003 року уклала відповідачем ОСОБА_2 договір дарування 17/50 частин житлового будинку з відповідними частинами надвірних господарських будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1 і посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3. за реєстраційним номером НОМЕР_5. Так, в процесі обговорення умов вищевказаного договору (до його укладання)Відповідач запропонувала позивачу (через його представника -ОСОБА_4) за цю частину житлового будинку з відповідними частинами надвірних господарських будівель 10710,00 грн., з послідуючим оформленням у нотаріуса шляхом укладення договору дарування на що Позивач і дала згоду. До укладання договору дарування Відповідач передала Позивачу через його представника ОСОБА_4 в рахунок сплати за цю частину житлового будинку 1710, 00 грн., а решту в сумі 9000, 00грн. ( в зв'язку з відсутністю у відповідача грошових коштів ) оформила через договір позики від 17.12.2003 року і посвідчила приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5. За реєстраційним номером НОМЕР_3. Згідно п.2 договору позики від 17.12.2003 року зазначену суму позики Відповідач зобов'язувалася повернути готівкою в строк до 17. 01.2004 року. Але, свої зобов'язання по виконанню договору позики від 17.12.2003 року своєчасно не виконала і грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. повертала частинами. Так, згідно розписки без дати, Відповідач в рахунок погашення боргу у розмірі 10710. 00 грн. в період з 17.01.2004 року по 13.05.2005 року передала, позивачу через його представника - ОСОБА_4, грошові кошти в сумі 9047, 00 грн., а залишок в розмірі 1663, 00 грн. перевила представнику позивача ОСОБА_4 поштовим переказом №8/202 від 11.06.2005 року, які вона і отримала. Оскільки, Відповідач, остаточний розрахунок по договору позики від 17.12.2003 року провела 11.06.2005 року, то вона допустила прострочку виконання зобов'язання на 146 календарних днів. Відповідно до ч. 1 ст. 243 ЦК України (в редакції 1963 року) - "За договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність". Цивільним законодавством ( в редакції 1963 року) встановлено, що, договір дарування завжди є безоплатним, тому "Дарувальник" не має права вимагати від "Обдарованого" зустрічних дій майнового або немайнового характеру. Це характеризує дарування як договір,що не передбачає яких не будь зустрічних домагань і спрямований винятково на надання майнової вигоди лише одній стороні. Тобто у даному випадку законодавець] встановлює, що будь -яке зустрічне майнове надання стороною, що набуває це майно у власність, свідчить про відсутність дарування. Договір дарування, укладений з порушенням вимог закону про безкоштовність передання іншій стороні майна у власність, є нікчемний (удаваний). Оскільки сторони договором дарування від 12.12.2003 року, нерухомого майна, а саме: 17/50 частин житлового будинку з відповідними частинами надвірних господарських будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1, фактично приховали іншу угоду, тобто догові купівлі - продажу, то відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦК України ( в редакції 1963 р. Я така угода є удаваною (нікчемною). Так, згідно ч. 1 ст. 58 ЦК України ( в редакції 1963 року): "Недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода)". Угода, яку вчинено з метою приховати іншу угоду, завжди нікчемна (удавана), і сама по собі жодних правових наслідків не породжує і відповідно до ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963 року) така угода може бути визнана судом не дійсною. Враховуючи викладене, Позивач вважає, що противоправними діями відповідача (які полягають у несвоєчасному поверненню грошових коштів згідно договору позики від 17.12.2003 року ) позивачу завдана моральна шкода яку вона оцінює в сумі 1500,00 грн. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях Позивача, яких вона зазнала в зв'язку з несвоєчасним поверненням грошових коштів згідно договору позики від 17.12.2003 року. Пред'явлений Відповідачем зустрічний позов, від 06.12.2006 року до Позивача, про стягнення не законного одержання грошових коштів в сумі 2510. 00 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 20000. 00 грн. позивач повністю не визнає, в зв'язку необґрунтованістю та незаконністю вимог відповідача, по зустрічному позову і наявність перешкод у відкритті провадження по справі. Згідно ст. 123 ЦПК України - "Відповідач" має право до, або під час попереднього судового засідання пред'явити зустрічний позов". Оскільки Позивач по зустрічному позову звернулася до суду з

цим позовом під час судового розгляду, то даний позов не може розглядатися в даному провадженні з первісним позовом. Крім того Позивачем по зустрічному позову в порушення вимог ч.5 ст. 119 ЦПК України не доданий документ, що підтверджує доплату судового збору в сумі 174,10 грн. Так. в порушення абз. "а" п. 1. ч. 1. ст. З Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 - 93 "Про державне мито" Позивач по зустрічному позову при ціні позову 22510,00 грн. сплачено 51,00 грн., а необхідно сплатити 225,10 грн. Просить ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним договір дарування від 12.12.2003 року, а саме: 17/50 частин житлового будинку з відповідними частинами надвірних господарських будівель. Що знаходиться у АДРЕСА_1, укладеного між Позивачем - ОСОБА_1.в особі її представника - ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Ухвалити судове рішення, яким зобов'язати Відповідача ОСОБА_2 повернути Позивачу -ОСОБА_1,в особі її представника ОСОБА_4 нерухоме майно в натурі саме: 17/50 частин житлового будинку з відповідними частинами надвірних господарських будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1, отриманого згідно договору дарування від 12.12.2003 року встановивши строк його повернення;

Стягнути з відповідачем ОСОБА_2 на користь Позивача - Упіте моральну шкоду в сумі 1500, 00 грн.;

Ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідача ОСОБА_2 на користь Позивача - ОСОБА_1 судові витрати по справі в загальній сум і 203,50 грн.,в тому числі: судовий збір в сумі 23,50грн., витрати з інформаційно технічного забезпечену розгляду справи в сумі 30,00 грн. та витрати по наданню право допомоги в сумі 150,00 грн. Відмовити Відповідачу ОСОБА_2 в задоволенні її зустрічного позову до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаних грошових коштів відшкодування моральної шкоди.

Представник ОСОБА_2, зазначила, що заявлені до її доверительниці позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Наполягає на тому, що договір дарування укладався відповідно до прохання представника позивачки ОСОБА_4, яка відповідно до доручення діяла від імені позивача. Зазначення представника ОСОБА_4 до примушення її укласти договір дарування не відповідають дійсності. На час звернення до суду минуло більше 2-х років, та позивачі не мають підстав для скасування даного договору. Крім того на теперішній час значно поліпшено умови проживання в вищевказаному спірному будинку, оскільки було проведено капітальний ремонт будинку, проведено до будинку газопостачання, підведено воду. Вважає, що ОСОБА_1 ніякої моральної шкоди спричинено не було. Крім того відповідно до рішення міськвиконкому №1699 від 24.12.2003 року наданого ОСОБА_2 приміщення 1-4 переобладнано в житлову кімнату. Представник ОСОБА_2 посилається на те, що дійсно сторонами було укладено договір дарування, але за пропозицією ОСОБА_4. ОСОБА_2 виплатила кошти обумовлені ОСОБА_4 в якості виплати за спірну частину будинку, що ОСОБА_4 не заперчує, але остання звернулась до суду з позовною вимогою про визнання договору нікчемним. Представник ОСОБА_2 вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1, повинно бути відмовлено, а зустрічна позовна заява задоволена в повному обсязі.

Судом встановлено, що 12.12.2003 року громадянка ОСОБА_4(відповдіно до доручення від 22.02.2003року,посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером НОМЕР_4) уклала з ОСОБА_2 договір дарування 17/50 частин домоволодіння (житлового будинку) з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Представник позивача по первісному позову наполягає, що між сторонами фактично було укладено договір купівлі-продажу, про що свідчить угода від 17.12.2003 року про боргові зобов»язання між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов»язується повернути ОСОБА_4 9000 грн. боргу до 17 січня 2004 року.

ОСОБА_2 зазначає, що всі кошти належні ОСОБА_4 були виплачені, що підтверджується розпискою та повідомленням про отримання коштів ОСОБА_4, крім того даний факт не оспорюється ОСОБА_4 в судовому засіданні сторони фактично дійшли до згоди, що між сторонами при придбанні спірного будинку фактично було укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.244 ЦК України(в редакції 1963 року) до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу.

Посилання представника ОСОБА_4 на невиконання умов угоди не відповідають позовним вимогам заявленим в позові.

Допитаний в судовому засіданні приватний нотаріус ОСОБА_3. пояснила, що дійсно нею посвідчувався договір договір дарування 17/50 частин домоволодіння (житлового будинку) з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1. сторонам пояснювались умови договору, та ніким з сторін не було жодного зазначення щодо примушення укладання договору.

5

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 23.11.2006 року пояснив, що він бачив будинок АДРЕСА_1. як зазначив свідок в такому будинку не живуть, до нього звернулись за допомогою та він допомагав мешканцям цього будинку піднімати балку на стелі.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що в АДРЕСА_1 робився ремонт перед продажем, але коли вселилися нові мешканці та стали робити ремонт все посипалось, до свідка попередній власник не звертався за заявою про згідно щодо продажу квартири. На її думку спір виник з причини підвищення вартості житла.(а.с.61)

Оглянувши в судовому засіданні було оглянуто акт прийому-передачі сертифікату опціонів ВАТ «Укртелеком» на виконання робіт за договором НОМЕР_6, власник опціонів якого має право на гранічні тарифи на основні послуги зв»язку (а.с.96-100, документи які посвідчують проведення газопостачання до буд.АДРЕСА_1 (а.с.79-84).

В судовому засіданні було оглянуто технічний паспорт будинок АДРЕСА_1 встановлено, що на час оформлення договору дарування в технічному паспорті були зазначені як співвласники спірного будинку ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9(а.с.85-87).

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки стороною позивачів в судовому засіданні не доведено які саме втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань були заподіяні стороною відповідачів, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань вони виходили визначаючи розмір шкоди, та не надали доказів якими це підтверджується.

Зважаючи на досліджені матеріали справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину не дійсним та відшкодування моральної шкоди, оскільки виходячи з матеріалів справи вбачається не виконання умов угоди по договору позики НОМЕР_3 від 17.12.2003 про що йде посилання в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування 2510 грн. та відшкодування моральної шкоди в судових засідання стороною позивача не було надано належних доказів які б свідчили про те, що відповідачка розповсюджувала про ОСОБА_2 та її родину різні плітки., та вимагала додаткової доплати в сумі 2510 грн .

Позовні вимоги ОСОБА_2 по зустрічному позову до ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки стороною позивачів в судовому засіданні не доведено які саме втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань були заподіяні стороною відповідачів, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань вони виходили визначаючи розмір шкоди, та не надали доказів якими це підтверджується.

Вищевикладене свідчить про те, що за вказаних обставин суд дійшов висновку про не обґрунтованість заявлених вимог, які внаслідок цього не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про візнання правочину не дійсним та відшкодування моральної шкоди -відмовити в повному обсязі.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витебування 2510 грн. та відшкодування моральної шкоди -відмовити в повному обсязі.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції , який ухвалив оскаржуване судове рішення . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції .