Справа № 2-а-814/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 липня 2010 року                           Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді                Трофимової Д.А.,

                при секретарі                        Конопльовій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС ДАІ № 2 (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Притула Василя Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначає, що 07 квітня 2010 року він проїжджав 71-й кілометр автодороги Енергодар-Василівка-Бердянськ зі швидкістю 60 км/год, де зупинився на вимогу інспектора роти ДПС ДАІ № 2 ОДДЗ УМВС в Запорізькій області Притули Василя Вікторовича, після чого інспектором було винесено постанову серії АР № 246063 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. При цьому інспектор не направляв на автомобіль позивача вимірювального приладу та не пред'являв позивачеві для огляду його показань.

Згідно вказаної постанови, 07.04.2010 року на 71 кілометрі автодороги Енергодар-Василівка-Бердянськ, він, позивач, керував автомобілем «ІЖ 2717», державний номер НОМЕР_1, зі швидкістю 88 км/год, при цьому ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові серії АР № 246063 не зазначено, який пункт Правил дорожнього руху України ним було порушено.

З даною постановою позивач не погоджується, вважає що вона винесена незаконно і підлягає скасуванню з наступних підстав.

По-перше, ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених   обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

           Пунктом 12.4. ПДР встановлено, що у населених пунктах   рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Як встановлено п. 1.10. ПДР, населений пункт - забудована територія , в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47, 5.48.

Згідно із пунктом 8.1. ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно із пунктами 5.45 та 5.46. глави 5 розділу 33 ПДР, знак 5.45 «Початок населеного пункту» інформує про найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах, при цьому знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Таким чином, з системного аналізу положень ПДР випливає, що водій зобов'язаний дотримуватись порядку руху, встановленого для населених пунктів виключно у тому випадку, якщо він рухається по забудованій території, в'їзди на яку та виїзди з якої позначені дорожніми знаками 5.45, 5.46, встановленими на фактичній межі забудови.

Водночас, інспектором при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не було враховано того, що на 71 кілометрі автодороги Енергодар-Василівка-Бердянськ взагалі відсутні будь-які забудови, що унеможливлює притягнення до адміністративної відповідальності за порушення зазначених вище положень ПДР у вказаній місцевості.

По-друге, інспектором не направлявся на автомобіль позивача вимірювальний прилад, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та при притягненні його до адміністративної відповідальності не було враховано пояснень позивача про те, що він не впевнений у відповідності радару ДСТУ та проходженні ним повірки, відсутні відео-та фотофіксація, на запит ОСОБА_1 інспектором не було пред'явлено ні показань вимірювального приладу, ні свідоцтва про проходження повірки вимірювальним приладом "Радіс".

Крім того, в порушення статей 252 та 272 КУпАП, інспектор при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та при розгляді справи про адміністративне правопорушення не врахував свідчень ОСОБА_3, який був пасажиром в автомобілі позивача, з його сидіння було чітко видно показання спідометру, та він стверджував, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 60 км/год, а також те, що інспектор не направляв на автомобіль ОСОБА_1 вимірювального приладу та не пред'являв для огляду його показань.

Водночас, свідок, зазначений інспектором в протоколі - ОСОБА_4 взагалі не мав можливості об'єктивно оцінити швидкість, з якою рухався автомобіль позивача та може тільки підтвердити факти складення інспектором щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, інспектором не було дотримано вимог статті 252 КУпАП щодо оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності інспектором було порушено розпорядження Міністерства внутрішніх справ України від 21.05.2009 року № 466 "Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису", пунктом 1.6. якого вимагається виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото- відеоматеріалів, показів свідків тощо).

По-третє, в порушення ч. 3 ст. 256 КУпАП інспектором не було роз'яснено позивачеві його прав, передбачених ст. 63 Конституції України, а також ст. 268 КУпАП, до того ж, згідно з ч. 2 ст. 276 КУпАП, а також з п. 2.1. інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009 року № 77, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників, водночас, інспектором було відхилено клопотання позивача про реалізацію права при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, чим було порушено конституційні права ОСОБА_1

З фактом здійснення правопорушення позивач не погодився та заперечував, в зв'язку з цим інспектором було складено протокол і всупереч вимог приведених норм законодавства України, без врахування характеру вчиненого правопорушення, особи позивача, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують відповідальність (що є порушенням статті 33 КУпАП, пункту 2.14. Інструкції № 77 та пункту 1.11. Розпорядження № 466), на місці винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Крім того, з тексту постанови про адміністративне правопорушення серії АР № 246063 від 07 квітня 2010 року позивач дізнався, що факт перевищення швидкості встановлено на підставі показань технічного приладу дистанційним вимірювачем швидкості „Радіс" № 3493. Підставою для винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами пункту 2.13. Інструкції № 77 є матеріали щодо адміністративного правопорушення, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Але додатків, а саме: фото -, відео - матеріалів до оскаржуваної постанови не додано, що говорить про відсутність доказу перевищення швидкості безпосередньо ним, а не будь-ким іншим.

Беручи до уваги, що під час руху до самої зупинки інспектором, перед автомобілем позивача в тому ж напрямку на відстані близько 25 - 30 м. рухався інший автомобіль, інспектором не направлявся на автомобіль ОСОБА_1 вимірювальний прилад, а також відмову інспектора пред'явити позивачу показання вимірювального приладу та свідоцтво про проходження вимірювачем швидкості повірки, приймати до уваги показання даного приладу, як доказ, безпідставно.

           На підставі вищенаведеного, позивач просив суд скасувати постанову серії АР № 246063 від 07 квітня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У судове засідання позивач не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача у судове засідання також не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 246063 від 07.04.2010 року підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити. А позовні вимоги в частині закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача просить залишити без розгляду.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, а також письмові заперечення. Тому на підставі ст. 128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача.

Тому суд ухвалив розглянути справу у відсутності сторін та представника позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” рекомендовано звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються  її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Оскаржувана постанова винесена на підставі п. 6 ст. 258 КУпАП, згідно якої адміністративне правопорушення повинно бути зафіксоване за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, як зазначено в постанові, - це прилад вимірювання швидкості «Радіс», не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ. Між тим, відповідно до ст. 14-1 КУпАП фіксація та заочне винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно власника транспортного засобу можливе тільки тоді, коли порушення зафіксовано засобом, який працює в автоматичному режимі, без участі співробітника ДАІ, доказів чого відповідачем не надано.

Таким чином, якщо інспектором ДАІ за допомогою прибору «Радіс» було зафіксовано порушення правил дорожнього руху, то результат використовується як доказ та як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення в загальному порядку згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством.

На думку суду, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.

Також, в оскаржуваній постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію за допомогою вимірювача швидкості «Радіс», хоча, це повинно бути зафіксовано.

Розміри похибок вимірювань в оскаржуваній постанові не зазначено, що у відповідності до вимог Закону України «Про стандартизацію та метрологію», перешкоджає використанню результатів вимірювань, а за таких умов наявність перевищення швидкості (що необхідно для наявності складу зазначеного правопорушення) не може визнаватися доведеним.

Згідно зі ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат може бути використаний у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні.

Аналізуючи у сукупності надані по справі докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів правомірності рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України. Це адміністративне правопорушення повинно бути зафіксоване за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржена постанова не відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства щодо їх обґрунтування  доказами. Тому постанову в справі про адміністративне правопорушення від 07.04.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, на позивача слід скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 8,  10, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186, 256 КАС України, ст.ст. 14-1, 33,  283, 284, 287-289, 292 КУпАП, п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, Постановою Кабінета Міністрів України N 1306 від 10.10.2001р. «Про Правила дорожнього руху»,  суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серія АР № 246063 в справі про адміністративне правопорушення від 07.04.2010 року, винесену інспектором ДПС роти ДПС ДАІ № 2 (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Притула Василем Вікторовичем про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, на ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання такої заяви.

Суддя