АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Фащевської Н.Є.
суддів – Жолудько Л.Д., Кузьми Р.М.
при секретарі –Любчик Л.В.
з участю – представників ДТГО “Львівська залізниця”, відділкової клінічної лікарні ст. Тернопіль, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ДТГО “Львівська залізниця" на рішення Гусятинського районного суду від 10 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ДТГО “Львівська залізниця”, Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації, Копичинецької міської ради Гусятинського району Тернопільської області, відділкової клінічної лікарні станції Тернопіль ДТГО “Львівська залізниця”, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5, яка не заявляє самостійних вимог сектор опіки та піклування служби у справах дітей Гусятинської райдержадміністрації, третя особа на стороні відповідача ДТГО “Львівська залізниця”, яка не заявляє самостійних вимог відокремлений підрозділ “Тернопільська дирекція залізничних перевезень” ДТГО про виселення, вселення та визнання незаконним запису в інвентарній справі, -
ВСТАНОВИЛА:
Представник ДТГО “Львівська залізниця” звернувся в суд з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, яким позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ДТГО “Львівська залізниця”, Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації, Копичинецької міської ради Гусятинського району Тернопільської області, відділкової клінічної лікарні станції Тернопіль ДТГО “Львівська залізниця”, третьої особи без самостійних вимог - сектор опіки та піклування служби у справах дітей Гусятинської райдержадміністрації, третьої особи без самостійних вимог - відокремлений підрозділ “Тернопільська дирекція залізничних перевезень” ДТГО, про виселення, вселення задоволено. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 вселені в квартиру в будинку АДРЕСА_1, що знаходиться на І поверсі в приміщенні медпункту, зазначеного в експлікації інвентарної справи під №№ 29,30 пасажирського будинку залізничної станції Копичинці державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” шляхом виселення з медпункту державного закладу “Відділкова клінічна лікарня станції Тернопіль ДТГО “Львівська залізниця”.
Визнано частково недійсним реєстраційний запис в експлікації інвентарної справи без номера на будинковолодіння, що по вул. Залізнична, 58 в м. Копичинці Гусятинського району Тернопільської області, власник — державне територіально-галузеве об”єднання “Львівська залізниця” в частині запису під №№ 29,30 “Медпункт” в графі “Призначення частин приміщення”.
Стягнуто з ДТГО “Львівська залізниця” на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі представник ДТГО “Львівська залізниця” вказав, що вищезазначене рішення суду є необгрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просив його скасувати як незаконне і ухвалити нове рішення, яким позивачам відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, представник ДТГО “Львівська залізниця” просив скасувати ухвалу Гусятинського районного суду від 03 червня 2010 року в частині залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача — ДТГО “Львівська залізниця” відокремленого підрозділу “Тернопільська дирекція залізничних перевезень”.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивачів про вселення суд виходив з того, що вони є належними користувачами спірного житла, а відповідач чинить їм перешкоди у його використанню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він є законним та обгрунтованим.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 проживали у наданій у встановленому порядку квартирі, яка знаходиться у пасажирському будинку АДРЕСА_1. Дані обставини стверджується копією ордера та записами у будинковій книзі, рішенням Гусятинського районного суду від 11 травня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2006 року, яким Львівській державній залізниці відмовлено у визнанні позивачів такими, що втратили право на користування спірним житлом і зобов’язано Львівську державну залізницю не чинити перешкод у користуванні зазначеною квартирою, віддавши ключі позивачам. Даним судовим рішення встановлено, що спірні приміщення є житловою квартирою, про що також не заперечували на той час позивачі по справі.
Рішенням виконкому Копичинецької міської ради від 21 грудня 2006 року за №177 за державним територіально-галузевим об”єднанням “Львівська залізниця” визнано право власності на будівлі і споруди залізничної станції в АДРЕСА_1 в тому числі на пасажирський будинок загальною площею 934,2 м.кв. і видано свідоцтво про право власності.
Під час виготовлення технічної документації житлове приміщення, яке займали позивачі зазначено, як “медпункт”.
Згідно ст.ст. 7,8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків та жилих приміщень у нежилі може здійснюватись за рішенням виконавчого комітету обласної, міської ради.
Враховуючи встановлені обставини справи, вимоги закону, суд підставно визнав недійсним реєстраційний запис в експлікації інвентарної справи без номера на будинковолодіння по вул. Залізнична, 58 в м. Копичинці в частині запису приміщень під №№29,30 “Призначення частин будинку” як медпункт, виходячи з того, що дане приміщення було житловим, у встановленому законом порядку його не було переведено у нежитлове.
Доводи апелянта стосовно того, що факт визнання спірного приміщення в якому розміщений медпункт, як житлової квартири рішенням Гусятинського районного суду від 11 травня 2006 року не відповідає чинному законодавству, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дане рішення набрало законної сили, а відповідно до змісту ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не заслуговують на увагу твердження апелянта стосовно того, що Копичинецька міська рада здійснює функції органу влади, тому вимоги позивачів до Гусятинського РК БТІ підлягають розгляду в порядку КАС, оскільки вони не відповідають вимогам закону.
Ухвала Гусятинського районного суду від 03 червня 2010 року про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача — ДТГО “Львівська залізниця” відокремленого підрозділу “Тернопільська дирекція залізничних перевезень” відповідає вимогам закону, не суперечить інтересам сторін, а тому не підлягає скасуванню.
Таким чином рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308; 313-315; 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ДТГО “Львівська залізниця” залишити без задоволення, а рішення Гусятинського районного суду від 10 червня 2010 року та ухвалу Гусятинського районного суду від 03 червня 2010 року — без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді –