Справа № 2-263

                                                                                                  2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 серпня 2010 року Шевченківський районний суд м. Чернівці  в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Чебуришкіній Н. Ю.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», про розірвання, визнання недійсними і нечинними кредитного договору та договору іпотеки, про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання, визнання недійсними і нечинними кредитного договору та договору іпотеки, про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що 25 травня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі його Чернівецької філії та її син ОСОБА_2 уклали кредитний договір, згідно з яким Відповідач видав кредит готівкою в сумі 8129,60 доларів США з процентною ставкою 11.04 % річних на суму залишку заборгованості за Кредитом та комісії в сумі 0,20 % щомісячно від суми виданого кредиту з кінцевим терміном погашення до 24 травня 2017 року. В забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору ОСОБА_2. надав в іпотеку нерухоме майно (господарська будівля та споруди згідно договору іпотеки від 25 травня 2007 року. Предмет іпотеки знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Фактично, предмет іпотеки це є майновий комплекс, що використовувався позичальником ОСОБА_2 як житло, де мешкали він та його батьки.

 ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті ДТП ОСОБА_2 загинув на місці пригоди. Транспортний засіб, на якому сталась ДТП, ремонту не підлягає.

20 червня 2008 року на другий день після похорону до неї зателефонував представник третьої особи на стороні відповідача з вимогою терміново погасити 206,00 грн. заборгованості по кредитному договору. Не зважаючи на повідомлення про те, що позичальник загинув, працівник банку вимагав, від них, як від рідних покійного, виконувати зобов'язання по кредиту. В той же день вона - ОСОБА_1 передала особисто в руки керуючій Заставнівським відділенням відповідача Тофан Н. свідоцтво про смерть сина ОСОБА_2 та сплатила 206 грн. заборгованості по кредиту. Документи керуюча взяла, але ще раз підтвердила їй, що вона, як спадкоємець сина повинна постійно виплачувати кредитні зобов'язання, або в іншому випадку банк забере предмет іпотеки. Не маючи юридичної освіти та не знаючи про відсутність в вимогах працівників банку законних підстав та враховуючи той факт, що вона отримувала пенсію в «ПриватБанку», то до січня 2009 року справно виконувала зобов'язання сина по кредитному договору від 25.05.2007 р.

У січні 2009 року тяжко захворів її чоловік і його направили на стаціонарне лікування. Отримання пенсії позивач перевела на поштове відділення в с. Чорний Потік і використала їх на лікування чоловіка, а не на погашення кредиту, як це було до цього. Саме тому за лютий та березень 2009 року кредитні зобов'язання по кредитному договору від 25 травня 2007 року не виконані.

Фактично ж вона не сплачувала ці кошти, а отримуючи пенсію працівники банку частину коштів перераховували на погашення кредиту, а частину – видавали їй.

Протягом червня 2008 року – квітня 2009 року працівники банку безпідставно не видали їй та перерахували на погашення кредиту 3141 грн.

Оскільки вона не була позичальником коштів у банку, тобто належним платником, тому просила стягнути з відповідача ці кошти.

Цими діями відповідача їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що її безпідставно примушували погашати кредит свого загиблого сина, з листопада по квітень 2009 року до страждань добавився ще відчай і страх, оскільки Відповідач вимагав погашення коштів по кредиту по новому курсу долара США, а єдиним джерелом її доходів є пенсія, яку, звичайно, отримує в національній валюті і в розмірі аналогічному, що був в вересні 2008 року. Через те, що Відповідач повністю без достатньої правової підстави забирав на погашення кредиту покійного ОСОБА_2 її кошти, які вона отримувала в якості пенсійного забезпечення по інвалідності то відповідно через це мала фінансову скруту протягом тривалого часу. Вона хворіє цукровим діабетом і відсутність коштів інколи ставила під загрозу саме її життя.

Після цього позивач доповнила свої позовні вимоги до відповідача і посилалась на те, що рішенням Апеляційного Суду у Чернівецькій області від 08 липня 2009 року було визнано частково недійсним рішення виконавчого комітету Чорнопотіцької сільської ради № 8 від 15.02.2007 року та визнано право власності на будинок, який знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1, в наступних частках – за нею – в розмірі 1\2 частини цього житлового будинку, за її померлим чоловіком та загиблим сином – по 1\4 частині цього будинку за кожним.

Тому вважала, що це рішення суду є підставою для розірвання договору іпотеки від 25.05.2007 року, оскільки останній порушує її право власності.

Її загиблий син отримав кредит в розмірі 8129,60 дол. США і бездоганно погашав до моменту смерті. Відповідно до статті 608 ЦК України, припинення зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Оскільки виконання зобов’язання було нерозривно пов'язано з особою  сина та не може бути виконане іншою особою, оскільки відсутні правонаступники, поручителі та спадкоємці, відповідно вважала, що кредитне зобов'язання перед ПАТ КБ «Приватбанк» припиняється у зв'язку смертю фізичної особи «Позичальника», і є всі правові підстави для розірвання кредитного договору.

Визнання недійсним та не чинним договору іпотеки від 25.05.2007 року відповідно тягне за собою і недійсність кредитного договору від 25.05.2007 року та визнання його не чинним.

У зв’язку з цим просила розірвати та визнати недійсними та нечинними кредитний договір та договір іпотеки, укладені між відповідачем та її загиблим сином, стягнути з відповідача на її користь незаконно отримані кошти в сумі 3141 грн. та 3125 грн. відшкодування моральної шкоди.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали в межах останньої заяви про уточнення позовних вимог від 30.07.2010р., і в своїх поясненнях підтвердили обставини, викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні за безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 25 травня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі його Чернівецької філії та син позивача - ОСОБА_2 уклали кредитний договір, згідно з яким Відповідач видав кредит готівкою в сумі 8129,60 доларів США з процентною ставкою 11.04 % річних на суму залишку заборгованості за Кредитом та комісії в сумі 0,20 % щомісячно від суми виданого кредиту з кінцевим терміном погашення до 24 травня 2017 року. В забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору ОСОБА_2. надав в іпотеку нерухоме майно (господарська будівля та споруди згідно договору іпотеки від 25 травня 2007 року. Предмет іпотеки знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті ДТП ОСОБА_2 загинув. Транспортний засіб, на якому сталась ДТП, ремонту не підлягає.

Протягом червня 2008 року – квітня 2009 року позивач добровільно сплатила відповідачу 3141 грн. в рахунок погашення кредиту її загиблого сина ОСОБА_2

Рішенням Апеляційного Суду у Чернівецькій області від 08 липня 2009 року було визнано частково недійсним рішення виконавчого комітету Чорнопотіцької сільської ради № 8 від 15.02.2007 року та визнано право власності на будинок, який знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1, в наступних частках – за позивачем – в розмірі 1\2 частини цього житлового будинку, за її померлим чоловіком та загиблим сином – по 1\4 частині цього будинку за кожним.

Все вищенаведене підтверджується дослідженими по справі доказами.

Суд вважає, що підстав для розірвання та визнання недійсним та нечинним кредитного договору немає підстав у зв’язку з наступним.

          Згідно з ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Отже оскільки позивач не була стороною в оскаржуваному кредитному договорі від 25.05.2007р. то відповідно цей договір не стосується її прав та інтересів,зобов’язання її  сина припинилося у зв’язку з його смертю. Крім того, підстави, на які посилається позивач, для розірвання та визнання недійсним та нечинним кредитного договору не є обґрунтованими.

Що ж стосується розірвання та визнання недійсним та нечинним договору іпотеки, то ця вимога позивача також є безпідставною.

Згідно з ст. 23 Закону України “Про іпотеку” у разі переходу  права  власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного  нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена  інформація  про обтяження  майна іпотекою. Особа, до якої  перейшло  право власності на предмет іпотеки, набуває  статус іпотекодавця і має всі його права  і несе всі його обов’язки за іпотечним  договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

А тому суд вважає, що ця вимога позивача також є необґрунтованою незважаючи на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 08.07.2009р.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача сплачених нею протягом червня 2008 – квітня 2009р. коштів сумі 3141 грн., то суд, відмовляючи в позові виходить з наступного.

 Згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не списував ніяких коштів з рахунків позивача, а приймав від платника готівкові кошти в рахунок платежів по кредиту. Інше позивачем та його представником не доведено. Отже підстав вважати, що мав місце неналежний переказ немає. Позивачка добровільно погодилася з вимогами банку та сплачувала кошти за вказаним кредитним договором. Зі сторони відповідача на думку суду ніяких протиправних дій відносно позивача щодо примусового погашення кредиту не здійснювалися.

Також безпідставним є посилання в позовній заяві на те, що банк зобов'язаний при здійсненні готівкових операцій перевірити відповідність інформації.

Для погашення кредиту в банку, платнику погашення необхідно вказати або рахунок отримувача, або ІПН позичальника, або прізвище, ім'я та по батькові, і цього буде достатньо, щоб від платника отримати кошти для погашення кредиту.

Згідно з ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк зобов'язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України: ... клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50000 грн.

Крім того, згідно з ст. 33 Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні » передбачає відповідальність платника при проведенні переказу, а саме - платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Тому суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення коштів є неправомірними оскільки вона добровільно погашала кредит за свого загиблого сина, так як це не заборонено чинним законодавством України.

У зв’язку з тим, що в задоволенні вищезазначених позовних вимог має бути відмовлено, суд вважає, що має бути відмовлено і в задоволенні позовної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні встановлено, що така шкода позивачу діями відповідача не завдавалась.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 15,16, ст. 23, 182, 201, 387, 608, 610, 611, 1167, 1216, 1218, 1231, 1261, 1268, 1269, 1270, 1273, 1299 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 55, 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 23 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 110, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання, визнання недійсними і нечинними кредитного договору та договору іпотеки, про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 07 серпня 2010 року.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

          Суддя: