Справа № 2-125

                                                                                                                                               2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня  2010 року                                  Міловський районний суд Луганської області

у складі:         головуючого  - судді                           Шовкуна В.О.,

            секретаря                         Гармаш О.В.

за участі сторін:

позивача                                           не  з’явилася,

представника відповідача               не  з’явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в  смт. Мілове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Міловської райдержадміністрації Луганської області про стягнення недоплаченої суми одноразової виплати сім’ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої суми одноразової виплати сім’ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.    

В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що вона є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із  числа ліквідаторів, який був інвалідом 1 групи, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, має право на отримання компенсації по втраті годувальника.

Позивач внаслідок втрати годувальника отримала компенсацію у сумі 7586 грн. 00 коп. Однак, згідно абз. 1 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв на момент смерті чоловіка Позивача, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть, яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується сім’ям, які втратили годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.10.2009 року складав 650 гривень, тобто сума виплати на момент смерті повинна складати 39000 гривень. Фактично було сплачено 7586 гривень, сума недоплати склала 31414 гривень.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила суд винести рішення згідно якого задовольнити її позовні вимоги.

    Відповідач – Управління праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації   Луганської області – в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.  В своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу у їх відсутності. Надали суду письмові заперечення проти позову.

Дослідивши докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини:

    Позивач ОСОБА_1 була членом сім’ї – дружиною ОСОБА_2 (що підтверджується свідоцтвом про одруження а.с. 6),   учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС визнаного інвалідом І групи, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, що призвело до смерті, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії по установленню зв’язку захворювань, інвалідності та смерті з діянням іонізованого випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на ЧАЕС від 16.09.2009 р. № 26686/21 – 12, тобто відноситься до сім’ї, яка втратила годувальника, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Відповідач  виплатив йому компенсацію, в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно листа відповідача (арк. справи 12) позивачу, як сім’ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС, було сплачено одноразову компенсацію у розмірі 7586 грн. 00 коп.

Абзацами 2, 3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції  Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР передбачено, що розмір одноразової компенсації сім’ям, які втратили годувальника виплачується – 60 мінімальних заробітних плат.

Згідно частин 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI текст статті 48 був викладений в новій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України». У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими одноразова виплата сім’ї, яка втратила годувальника із числа віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до яких відноситься позивач, повинна була виплачуватися відповідачем одноразова компенсація в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

На виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру виплати одноразової компенсації сім’ям, які втратили годувальника.

Пунктами 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

В запереченні відповідач зазначив, що при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення  керувався статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Проте, в цій статті функції щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.

Крім того, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 649 від 20 квітня 2007 року «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що розмір одноразової компенсації, сім’ям, які втратили годувальника здійснюється у розмірі 7586 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При розгляді даної справи судом встановлено, що вищенаведена постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 року № 649 була прийнята всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому заперечення відповідача та посилання на дану постанову судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати одноразової компенсації, сім’ям, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі  пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З таких підстав суд приходить до висновку про те, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 60 мінімальних заробітних плат станом на день виплати.

Мінімальна заробітна плата на той час склала 650 гривень, за таких підстав Позивачу Відповідач повинен був сплатити 39000 гривень, сплачено було 7589 гривень, сума недоплати склала 31414 гривень.

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ст. 3, 15 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з Відповідача необхідно не стягнути суму недоплаченої одноразової компенсації внаслідок втрати годувальника, а зобов’язати виплатити одноразову компенсацію відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.

На  підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 8, 19, 22, 46, 92 Конституції України,  рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 року,   рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року,  статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  керуючись ст.ст. 3, 10-11, 15, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Міловської райдержадміністрації Луганської області про стягнення недоплаченої суми одноразової виплати сім’ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС задовольнити частково.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Міловської райдержадміністрації Луганської області виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової виплати сім’ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Міловської райдержадміністрації Луганської області  на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти діб з дня його оголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Міловський районний суд Луганської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                                 В.О. Шовкун