Справа № 2-122
2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2010 року Міловський районний суд Луганської області
у складі: головуючого - судді Шовкуна В.О.,
секретаря Шевчук О.В.
за участі сторін:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача не з’явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мілове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Міловському районі Луганської області про визнання неправомірними дій УПФУ в Міловському районі Луганської області щодо відмови у перерахунку доплати до пенсії як інваліду війни 1 групи та зобов’язання зробити перерахунок,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі (далі УПФ) про визнання неправомірними дій УПФУ в Міловському районі Луганської області щодо відмови у перерахунку доплати до пенсії як інваліду війни 1 групи та зобов’язання зробити перерахунок.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилається на те, що вона є пенсіонеркою та отримує пенсію та надбавку як інвалід війни. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». З 01.01.2000 року вона мала право на щомісячне підвищення пенсії в розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком як інвалід війни 1 групи. Виплату такого підвищення до пенсії покладено на Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі Луганської області. Однак, Відповідачем така випалат не здійснювалася належним чином за період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-ХIV.
Представник Позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю підтримала доводи викладені у позовній заяві та просила позов задовольнити.
Відповідач – Управління Пенсійного Фонду України у Міловському районі – в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу у їх відсутності. Надали суду письмові заперечення проти позову.
Дослідивши докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підляглає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідношення.
Позивач є пенсіонером і отримує пенсію, як інвалід війни 1 групи. (а.с. 5-6).
Станом на 01.01.2000 року мінімальний розмір пенсії за віком розраховувався та сплачувався Позивачу згідно з Постановою КМУ від 26.07.1996 року № 831 та становив 16 грн. 62 коп. Відповідно до Постанови КМУ від 10.11.2000 року № 1686 розрахунок пенсії проводився з суми 18 грн. 10 коп., відповідно Постанови КМУ від 03.01.2002 року № 1 розрахунок підвищення пенсії здійснювалося виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.
Підвищення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 15 ЗУ № 2262 в редакції Закону № 3591-IV від 04.04.2006 року здійснюється відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ч. 4 ст. 13 якого передбачена виплата підвищення пенсії, зокрема, інвалідам 2 групи, 350 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно законів України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000-2004 роки, Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» розмір прожиткового мінімуму встановлено: 2000 рік – 216 грн. 56 коп.; 2001 рік – 248 грн. 77 коп.; 2002 та 2003 роки – 268 грн.; 2004 рік – 284 грн. 69 коп.; 2005 рік – 332 грн.
Тому розмір підвищення до пенсії Позивачеві, як інваліду війни, повинен визначатися виходячи з вказаних розмірів. Доводи Відповідача про те, що відповідно до Положень Постанови КМУ від 26.07.1996 року № 831, Постанови КМУ від 10.11.2000 року № 1686, Постанови КМУ від 03.01.2002 року № 1 на увагу суду не заслуговують, оскільки з вказаних постанов не вбачається, що вони визначають мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення підвищеного розміру пенсії.
Відповідно до до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України дії положень спеціального закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частин 1 статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно рішення Конституційного Суду України (№8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якої Конституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, це потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами, рішенні Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції не допускається. Позовна давність в даній категорії справ не застосовується.
У зв’язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного і ст.ст. 19, 22, 92 Конституції України, положеннями ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», положеннями Закону України “Про прожитковий мінімум”, рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2005 р. від 11.10.2005 року, керуючись ст.ст. 10-11, ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Міловському районі Луганської області про визнання неправомірними дій УПФУ в Міловському районі Луганської області щодо відмови у перерахунку доплати до пенсії як інваліду війни 1 групи та зобов’язання зробити перерахунокзадовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі щодо відмови у перерахунку ОСОБА_2 доплати як інваліду війни 1 групи щомісячно у розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2000 року до 01.01.2006 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Міловському районі зробити перерахунок ОСОБА_2 доплати як інваліду війни 1 групи щомісячно у розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2000 року до 01.01.2006 року та виплатити утворену заборгованість.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти діб з дня його оголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Міловський районний суд Луганської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: