ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.08.2010 року Справа № 27/43-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді –Герасименко І.М., Ясир Л.О.,
секретар судового засідання –Ковзиков В.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_1;
від відповідача –Шипуліна Є.В., довіреність від 05 січня 2010 року № 5;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Хмельницький
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2010 року у справі № 27/43-10
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Хмельницький
до Дочірнього підприємства “Прогрес-Трейдінг” Відкритого акціонерного товариства “Прогрес”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 58785,80 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2010 року у справі № 27/43-10 (суддя Татарчук В.О.) позов ПП ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з відповідача ДП “Прогрес-Трейдінг” ВАТ “Прогрес” на користь позивача 17000грн. основного боргу, 170грн. витрат по сплаті державного мита, 71,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
При прийнятті рішення суд виходив із наявності заборгованості у відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за липень 2009 року в сумі 17000 грн., яка стягнута з відповідача. Відмовляючи в задоволенні вимог в частині стягнення решти суми заборгованості, а також інфляційних, річних та пені, господарським судом зазначено, що договір оренди розірваний з серпня 2009 року, у зв’язку з чим нарахування орендної плати за подальші місяці є необґрунтованим і позивачем не доведено наявність вини відповідача у несвоєчасному розрахунку.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач ПП ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, просить рішення змінити, задовольнити її позовні вимоги частково та стягнути з відповідача 31276,83 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції, 3010,37 грн. пені, 440,54 грн. річних, 347,28 грн. витрат по сплаті держмита та 131,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що квитанція органу поштового зв’язку від 03 липня 2009 року не є належним доказом надсилання їй листа від 01 липня 2009 року № 235 про розірвання договору. Вказує, що вона повідомляла відповідача листом від 22 серпня 2008 року № 8 про її розрахунковий рахунок для перерахування орендної плати, а також, з урахуванням надсилання нею листа від 23 липня 2009 року про розірвання договору договір є розірваним з 24 серпня 2009 року тому відповідач має заплатити також орендну плату за серпень 2010 року –12612,90 грн. та пеню, інфляційні і річні за прострочення оплати.
Відповідач –ДП “Прогрес-Трейдінг” ВАТ “Прогрес” проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним, просить залишити його без змін, а в задоволенні скарги відмовити. У поданому відзиві зазначає, що листом від 01 липня 2009 року він направив позивачу повідомлення про дострокове розірвання договору, проте лист повернувся, оскільки зазначена позивачем адреса –квартира АДРЕСА_1 відсутня. Надані докази направлення листа відповідач вважає належними. Щодо листа позивача від 22 серпня 2009 року вих.№8 з її розрахунковим рахунком, то вказані дані не підтверджувалися ніяким документом банку, тому довідка про банківські реквізити не були прийняті до уваги через недовіру до позивача.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
01 лютого 2009 року між позивачем ПП ОСОБА_1 (лізингодавець) та відповідачем ДП “Прогрес-Трейдінг” ВАТ “Прогрес” (лізингоодержувач) укладений договір оперативного лізингу. Згідно умов вказаного договору лізингодавець має у власності об’єкт лізингу і передає його у оперативний лізинг лізингоодержувачу. Об’єкт лізингу –нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення площею 226,7 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 (п.п.1.1, 1.2 договору) /а.с.8-11 т.1/.
Відповідно до п.2.1 договору сторонами в додатку №2 до договору встановлені розмір лізингового платежу за один календарний місяць –17000 грн., та строк його сплати –до 23-го числа поточного місяця /а.с.13 т.1/.
В п.2.3 договору сторони обумовили, що сплата платежів здійснюється шляхом виплати готівкових грошових коштів лізингодавцю або за його згодою шляхом перерахування коштів на рахунок лізингодавця у банківській установі.
Відповідно до п.3.1 договору термін лізингу сторонами встановлений до 31 січня 2010 року, при цьому передбачили право лізингодавця на дострокове розірвання договору з обов’язковим повідомленням про це лізингоодержувача за один місяць (п.7 договору) та право лізингоотримувача відмовитися від використання об’єкта лізингу з обов’язковим письмовим повідомленням про це лізингодавця за один місяць (п.8 договору).
Об’єкт лізингу переданий в користування відповідачу за актом прийому-передачі /а.с.48 т.1/.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, листом від 01 липня 2009 року вих.№ 235 відповідач ДП “Прогрес-Тредінг” направив на адресу позивача повідомлення про відмову від використання об’єкту лізингу та дострокове розірвання (припинення) договору від 01 лютого 2009 року /а.с.96 т.1/. Вказаний лист направлений відповідачем на адресу позивача, зазначену останньою у договорі від 01 лютого 2009 року, - АДРЕСА_1. Проте, поштове відправлення було повернуте підприємством кур’єрської доставки через відсутність вказаної адреси. Зазначені обставини підтверджуються квитанцією підприємства експрес-доставки від 03 липня 2009 року /а.с.101 т.1/.
На підставі вищенаведеного судова колегія вважає, що відповідач, скориставшись правом на дострокову відмову від використання об’єкту лізингу (п.8.2 договору), належним чином повідомив про відмову це у письмовій формі лізингодавця.
За вказаними обставинами, з урахуванням того, що фактично лист від 01 липня 2009 року вих.№ 235 був відправлений відповідачем 03 липня 2009 року, останній зобов’язаний був сплачувати лізингові платежі по 03 серпня 2009 року включно.
Викладені позивачем в апеляційній скарзі заперечення щодо квитанції органу зв’язку від 03 липня 2009 року як доказу надсилання позивачем листа від 01 липня 2009 року № 235 судовою колегією відхиляються як необґрунтовані.
Вказана квитанція є належним доказом направлення відповідачем 03 липня 2010 року письмового повідомлення позивачу про відмову від користування об’єктом лізингу. Крім цього, позивачем не спростований факт того, що нею у договорі від 01 лютого 2009 року вказано невірну адресу, якої взагалі не існує.
Згідно матеріалів справи, нежитлові приміщення, які були предметом договору від 01 лютого 2009 року, з серпня 2009 року відповідачем не використовувалися та були звільнені останнім, що підтверджується актами від 07 серпня 2009 року /а.с.112-114 т.1/.
Відповідачем лізингові платежі за липень 2009 року в сумі 17000 грн. та за 01-03 серпня 2009 року в сумі 1645,16 грн. (17000 : 31 х 3) не сплачені, у зв’язку з чим існує заборгованість в сумі 18645,16 грн., доказів погашення якої відповідачем не надано.
Наявність вказаної заборгованості є підставою для часткового задоволення позовних вимог ПП ОСОБА_1 про стягнення боргу по сплаті лізингових платежів. В решті вимоги про стягнення основного боргу є необґрунтованими і задоволені бути не можуть, оскільки лізингові платежі за серпень, вересень та жовтень 2009 року нараховані позивачем безпідставно.
Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що договір є розірваним з 24 серпня 2009 року з посиланням на направлення нею 23 липня 2009 року листа про розірвання договору, судовою колегією відхиляються з урахуванням того, що відповідач раніше за часом надіслав повідомлення про розірвання (припинення) договору і з серпня 2009 року вже приміщенням не користувався.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення інфляційних, річних та пені, судова колегія виходить із наступного.
За умовами п.2.1 (з урахування додатку №2 до договору) та п.2.3 договору відповідач був зобов’язаний сплачувати лізингові платежі щомісячно у строк до 23-го числа поточного місяця шляхом виплати готівкових грошових коштів лізингодавцю або за його згодою шляхом перерахування коштів на рахунок лізингодавця у банківській установі.
Із матеріалів справи вбачається, що за період квітень –червень 2009 року фактичний розрахунок здійснювався шляхом отримання позивачем від відповідача готівкових коштів на підставі видаткових касових ордерів /а.с.102-111 т.1/.
За твердженням відповідача, які не спростовані позивачем, остання з липня 2009 року за отриманням лізингових платежів до відповідача не з’являлася. Також, договір від 01 лютого 2009 року банківських реквізитів лізингодавця не містить.
За вказаними обставинами відповідач фактично не міг виконати зобов’язання по сплаті лізингових платежів у встановлений договором строк, тому його не можна визнати таким, що прострочив зобов’язання.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, листом від 22 серпня 2009 року № 8 позивач ПП ОСОБА_1 направила відповідачу вимогу про перерахування лізингових платежів за липень та серпень 2009 року на її розрахунковий рахунок, відкритий відділенні № 1 ПАТ “ПУМБ” в м.Хмельницькому /а.с.119 т.1/; до вказаного листа позивачем додані рахунки /а.с.115 т.1/.
Вказаний лист з банківськими реквізитами був надісланий позивачем 31 серпня 2009 року /а.с.116/ та отриманий відповідачем, з урахуванням терміну поштового пробігу, 07 вересня 2009 року.
Враховуючи, що на момент отримання вказаного листа позивача строк сплати орендних платежів за липень та серпень 2009 року вже настав, відповідач мав виконати обов’язок із перерахування належних сум на вказаний лізингодавцем рахунок негайно.
Оскільки відповідачем зобов’язання з перерахування орендних платежів виконані не були, останній з 08 вересня 2009 року вважається таким, що прострочив.
Посилання відповідача у відзивах на позовну заяву та на апеляційну скаргу на “незрозумілість” наданих позивачем рахунків, непідтвердження вказаних позивачем реквізитів банківською довідкою та виникнення недовіри до позивача, судовою колегією відхиляються як неспроможні, оскільки вказані обставини не можуть слугувати підставою для ухилення від виконання зобов’язань з перерахування платежів на вказаний позивачем рахунок відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору від 01 лютого 2009 року.
Згідно ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В п.9.1 договору від 01 лютого 2009 року сторонами передбачено відповідальність лізингоодержувача у випадку прострочення терміну сплати платежів у вигляді сплати пені за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент несплати.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач прострочив оплату лізингових платежів з 08 вересня 2009 року, він зобов’язаний сплатити неустойку.
З урахуванням розміру заявлених позовних вимог пеня підлягає стягненню за період з 08 вересня 2009 року по 30 грудня 2009 року від простроченої суми 18645,16 грн., в розмірі 1193,80 грн., виходячи із розрахунку: 18645,16 грн. х (2 х 10,25) : 100 : 365 х 114.
Також, з урахуванням прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання зі сплати орендної плати останній зобов’язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати та річні.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
З урахуванням розміру заявлених позовних вимог інфляційні та річні підлягають стягненню за період з 08 вересня 2009 року по 30 грудня 2009 року виходячи із розрахунку:
- інфляційні - 18645,16 грн. х 1,008 х 1,009 х 1,011 х 1,009 = 19344,62 –18645,16 = 699,46 грн.;
- річні - 18645,16 грн. х 3 : 100 : 365 х 114 = 174,70 грн.
Вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі, щодо обрахування пені, інфляційних та річних станом на 01 березня 2010 року, судова колегія визнає необґрунтованими з урахуванням встановлених ст.101 ГПК України меж перегляду справи в апеляційній інстанції та недопустимості розгляду в апеляційній інстанції вимог, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Висновки господарського суду при відмові у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та річних з посиланням на неправомірність їх нарахування позивачем судова колегія визнає невірними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
За вказаними обставинами рішення господарського суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнення основного боргу в сумі 18645,16 грн., а також пені, індексу інфляції та річних від простроченої суми за період з 08 вересня 2009 року по 30 грудня 2009 року.
Господарські витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20травня 2010 року у справі № 27/43-10 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства “Прогрес-Трейдінг” Відкритого акціонерного товариства “Прогрес” на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 18645,16 грн. основного боргу, 1193,80 грн. пені, 699,46 грн. інфляційних втрат, 174,70 грн. річних, 207,13 грн. витрат по сплаті державного мита, 83,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 109,86 грн. витрат понесених при поданні апеляційної скарги.
В решті позовних вимог відмовити.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.М.Герасименко
Л.О.Ясир