ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2010 року                                                                      Справа №  21/155-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Джихур О.В. (доповідач)    

суддів: Голяшкін О.В., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивач:  Петров Є.В., представник, довіреність №7/09  від 01.01.09;

від відповідача: ОСОБА_2, СПД-ФО, паспорт серії НОМЕР_2 від 23.07.01; ОСОБА_3, представник, нотаріально-посвідчена довіреність №12485 від 22.10.08;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області  від 24 червня 2010 року у справі № 21/155-10

за позовом дочірнього підприємства “Фірма Леда”, м. Одеса

до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

про стягнення 205 273, 01 грн. за договором поставки,-

 ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 24 червня 2010 року господарський суд Дніпропетровської області (суддя Назаренко Н.Г.) вжив заходи забезпечення позову, заборонив будь –яким особам вчиняти дії щодо відчуження 2 599/10 000 частини будівлі 2-х корпусного корівника з вигульним двором, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на підставі договору купівлі –продажу від 13 серпня 2007 року, посвідченого Державним нотаріусом Авдієвської державної нотаріальної контори.

Ухвала вмотивована ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України, тим що сам факт порушення провадження у справі за позовною заявою дочірнього підприємства “Фірма Леда” вказує на те, що все належне суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_2 майно може бути обмежено в обороті.

Не погодивши з вказаною ухвалою, відповідач її оскаржує на предмет невідповідності нормам процесуального права, зазначає, що забезпечення позову може бути застосовано у разі, якщо невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Стверджує, що відповідач немає боргів перед позивачем.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу господарського суду законною, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать що предметом даного спору є майновий спір про стягнення заборгованості за договором поставки №73 від 15 жовтня 2009 року у загальній сумі 205 273 грн. 01 коп.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 Господарського процесуального кодексу України і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Так, за вимогами ст.66 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов’язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, всупереч положенням ст.66  Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про забезпечення позову (т.1 а.с.19, 61, 73) нічим не обґрунтована, ґрунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях.

Судова колегія вважає, що відсутній зв’язок між заходом забезпечення позову, обраним позивачем –заборонення будь –яким особам вчиняти дії щодо відчуження              2 599/10 000 частини будівлі 2-х корпусного корівника, який належить відповідачу і предметом позовної вимоги –стягнення заборгованості в грошовій формі.

Крім того, заходи щодо забезпечення позову вжиті відносно майна яке належить не суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_2

З огляду на викладене, судова колегія вважає що у суду першої інстанції не було підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2010 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.66, 67, 103-106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2010 року у справі № 21/155-10 про вжиття заходів забезпечення позову скасувати.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                               О.В. Джихур

Суддя                                                                                     О.В. Голяшкін

Суддя                                                                                     О.М. Лисенко   

      (Дата підписання постанови в повному обсязі  13.08.10р.)