Справа № 22ц-3490/2010 р. Головуючий у першій інстанції – Чугуєвська Т.П.
Категорія – цивільна Доповідач – Страшний М.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого – судді Хромець Н.С.,
суддів – Страшного М.М., Острянського В.І.
при секретарі – Вареник О.М.,
з участю – позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ічнянського районного суду від 07 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про реальний розподіл квартири,
В С Т А Н О В И В :
В березні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про реальний розподіл квартири АДРЕСА_1, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є власником 1\3 частини вказаної квартири, а відповідачці належить інші 2\3 частини, тобто квартира належить їм на праві спільної часткової власності. На даний час виникла необхідність реального розподілу житла, в зв”язку з чим позивачка просила суд провести поділ в натурі квартири.
Рішенням Ічнянського районного суду від 07 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Виділено ОСОБА_2 1\3 частину спірної квартири, а саме приміщення 1-6 площею 12,8 кв.м., вартістю 12 874 грн., 1/3 частину сараю „Б-1” вартістю 901 грн., 1\3 частину вбиральні „У-1! Вартістю 541 грн., 1/3 частину воріт з хвірткою „N-1” вартістю 219 грн., 1/3 частину огорожі „N-2” вартістю 1632 грн., а всього загальною вартістю 16 167 грн.; виділено ОСОБА_3 2\3 частини цієї ж квартири, а саме приміщення 1-6 площею 12,8 кв.м., вартістю 12 874 грн., прибудову „а-1” вартістю 7776 грн., тамбур „а-1-1” вартістю 3024 грн., 2\3 частини сараю „Б-1” вартістю 1803 грн., погріб „Пг-1” під „Б-1” вартістю 1881 грн., гараж „Г-1” вартістю 2158 грн., 2/3 частини вбиральні „У-1” вартістю 1081 грн., 2/3 частини воріт з хвірткою „N-1” вартістю 439 грн., 2/3 частини огорожі „N-2” вартістю 3264 грн., а всього загальною вартістю 34 300 грн.
Зобов?язано ОСОБА_2 побудувати прибудову в приміщені 1-6, встановити дверний блок в вікні з прибудови в приміщення 1-6. Зобов?язано ОСОБА_3 закласти дверний отвір між приміщеннями 1-5 та 1-6. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію в сумі 655грн., 1188 грн. витрат за проведення експертизи, 201 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 142 грн. судового збору на корись держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду як незаконне та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з”ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи. Апелянт вказує, що поза увагою суду залишилось те, що при такому поділу квартири всі комунікації, які забезпечують побутові потреби та зручності, а саме газ, світло, вода, каналізація, залишились в приміщеннях, які виділені відповідачці. На думку апелянта, судова експертиза проведена поверхнево, неповно та однобічно, оскільки в ній не зазначені всі приміщення, які малися в квартирі на момент її проведення, експертом не складено план-схему. Фактично оскаржуване судове рішення неможливо виконати, оскільки при перепланування будуть порушені будівельно-технічні норми, про що зазначено у висновку експерта. Також апелянт вказує, що на протязі декількох років вона власноручно облаштовувала спірну квартиру, провела газ, зробила прибудову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для виділу належної їй частки із квартири, що є у спільній частковій власності сторін.
Проте такий висновок не відповідає матеріалам справи та не грунтується на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини.
Судом встановлено, що позивач є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Відповідачка у встановленому законом порядку набула права власності на інші 2\3 частини цієї ж квартири. Між сторонами спільної згоди з питання користування та розподілу квартири не досягнуто.
Відповідно до положень ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Відповідно до ч. 2 вказаної статті цього Кодексу якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідно до висновку експерта №С-86 від 17 травня 2010 року судової будівельно-технічної експертизи експертом було запропоновано один варіант розподілу квартирі в натурі, проте зазначений варіант здійснюється з порушенням будівельних норм і правил, а тому експертом було запропоновано власнику 2\3 частин квартири з надвірними будівлями сплатити власнику 1\3 частин квартири компенсацію в розмірі 16 822 грн. (а.с.19-22).
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що технічний поділ квартири неможливий, позивачем не заявлялась вимога про стягнення на її користь компенсації замість належної їй 1/3 частини квартири та не надавалась згода на присудження такої компенсації, а тому в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 358, 364 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ічнянського районного суду від 07 червня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про реальний розподіл квартири відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: