АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Шершуна В.В.,
суддів : Костенка А.М., Ніколаєвої В.М.,
при секретарі : Товкан І.І.,
з участю позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-964 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання незаконною відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити дії по перерахунку пенсії.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звертаючись в суд з позовом, вказувала, що є інвалідом 2-ї групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, віднесена до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому. Однак відповідачем пенсія їй виплачується в значно меншому розмірі, ніж передбачено законом. Тому просила визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про відмову в перерахунку розміру її пенсії протиправними, зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії згідно діючого законодавства.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2010 року позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2009 року у відповідності до вимог ст. 50 та ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком визначеної відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому просить скасувати вказану постанову, ухвалити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що у діях фонду не вбачається будь-яких порушень, оскільки реалізація положень Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду. Також зазначає, що висновок суду суперечить положенню ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як у ній вказано, що мінімальній розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму застосовується лише для обчислення ________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Вітюк В.Ж. Справа № 22ц-1624
Доповідач – Костенко А.М. Категорія № 57
пенсійних виплат, призначених відповідно до цього Закону, тобто пенсій за віком, по інвалідності та по втраті годувальника, які фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду, а не Державного бюджету. Вирішуючи спір суд не перевірив правомірності дій управління, не з'ясував права та обов'язки відповідача, чи можливо проводити заявлені виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду та чи є він належним відповідачем.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, віднесена до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до І категорії , які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачка має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивачки є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).
Крім того, з ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене не може бути взяте до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Тому посилання апелянта на вказане положення закону слід відхилити.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що, право на перерахунок пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у позивачки виникло з 1 січня 2009 року.
За таких обставин, висновок суд першої інстанції те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії підлягають задоволенню 1 січня 2009 року є вірним.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, судом не допущено, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому відхилити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: