Справа № 2-466\2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2010 року                                              Кіровський районний суд міста Дніпропетровська

в складі:

головуючого судді                     Л.А. Васіної

при секретарі                         О.М. Гаврилові

за участю:

позивача                         ОСОБА_1

представника відповідача                 С.В. Пилипчука

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення богу, компенсації понесених витрат та відшкодування моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» у якому просить суд:

-   стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 766, 15 гривень, що складає суму індексації згідно встановленого індексу інфляції за весь час прострочення;

-   стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 154, 61 гривень, що складає 3 % річних від простроченої суми;

-   стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 6 000 гривень – моральна шкода;

-   стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 19, 61 гривень – витрати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

-   стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 30 гривень – витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

В обґрунтування пред’явленого позову ОСОБА_1 посилається на те, що 22.09.2008 року між ним та відповідачем було укладено договір № SAMDN25000704336010, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 15 000 гривень, на строк 12 місяців, за умовами виплати відсотків.

26.01.2009 року позивач звернувся до відповідача з метою отримання суми депозитного вкладу та нарахованих процентів, але отримав відмову, відповідач посилався на постанову НБУ № 413 від 04.12.2008 року «Про окремі питання діяльності банків».

Неповернення відповідачем позивачу суму вкладу і нарахованих процентів спричинило позивачу фізичні та душевні страждання, тяжкі переживання щодо долі своїх багаторічних заощаджень, а до необхідності здійснення позивачем витрат для відновлення свого порушеного права – витрати на відправлення поштових рекомендованих листів.

25.05.2009 року відповідачем виплачено суми вкладу і нарахованих відсотків.

Станом на 26.01.2009 року сума вкладу та нарахованих відсотків склали: сума вкладу 15 365, 83 гривень, нараховані відсотки – 442, 22 гривень, а усього 15 808, 05 гривень.

Сума індексації інфляції за період з 26.01.2009 року по 25.05.2009 року склала 766, 15 гривень.

Сума трьох відсотків річних за період з 26.01.2009 року по 25.05.2009 року склала 154, 61 гривень.

Посилаючись на вищевикладене позивач просить позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх.

У судовому засіданні представник відповідача Пилипчик Сергій Валерійович, позовні вимоги позивача не визнав, та просив відмовити у їх задоволенні посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши сторони, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом по справі встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.09.2008 року між ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено договір № SAMDN25000704336010 (вклад «Мультивалютній»). (а. с. 06)

Пунктом 1 зазначеного договору визначено, що при укладенні даного договору позивач передав, а відповідач прийняв грошові засоби, вклад, на строк 12 місяців по 22.09.2009 року включно. Розмір внесених коштів складає 15 000 гривень. Для внесення суми вкладу відповідач відкрив позивачу особовий рахунок № НОМЕР_1. Процентна ставка складає 17 % річних.

Пунктом 14 цього ж договору визначено, що сторони мають право достроково розірвати цей договір у відповідності до чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору. При поверненні вкладу з ініціативи клієнта (позивача) до закінчення строку закінчення вкладу, клієнту повертається сума вкладу, та виплачуються проценти по кожній угоді виходячи із діючої процентної ставки, помноженої на коефіцієнт 0.5.

Таким чином, умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору фактично регламентоване право вкладника на дострокове отримання депозитного вкладу та розірвання укладеного договору.

26.01.2009 року позивач письмово повідомив відповідача про дострокове розірвання договору від 22.09.2008 року. (а. с. 11)

Отже, договором банківського вкладу, укладеним між позивачем та відповідачем, передбачено право позивача вимагати дострокового повернення депозитного вкладу, та кореспондуючий обов'язок відповідача здійснити видачу таких сум, зокрема достроково.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1058 ЦК України   за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.   Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Згідно до ст. 1060 ЦК України   договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її   повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника,   крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

    Листом від 27.01.2009 року відповідач повідомив позивача про неможливість дострокового розірвання договору, посилаючись на положення постанову правління НБУ від 04.12.2008 року «Про окремі питання діяльності банків». (а. с. 12)

25.05.2009 року відповідачем позивачу було виплачено суму вкладу і нарахованих процентів.

За змістом ст. 610 ЦК України   порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України   договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ст. 41 Конституції України , кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України   право власності є   непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Станом на 26.01.2009 року сума вкладу та нарахованих відсотків склала 15 808, 05 гривень.

За користування відповідачем грошовими коштами, що належать позивачу, та згідно ст. ст. 536, 625 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачу 3% річних від суми боргу, що станом на 25.05.2009 року прострочка відповідача складає 151 днів з моменту подання заяви про дострокове розірвання договору від 26.01.2009 року, розмір неустойки із розрахунку 3 % річних від простроченої суми за розрахунком позивача складає 154, 61 гривень.

Індекс інфляції склав у січні 2009 року – 102, 9 %, у лютому 2009 року – 101, 5 %; у березні 2009 року – 101, 4 %, у квітні 2009 року – 100, 9 %, у травні 2009 року – 100, 5 %.

Січень 2009 року: 15 808, 05 х 2, 9 % : 100 = 458, 43 х 6 : 31 = 88, 72 гривень;

Лютий 2009 року: 15 808, 05 + 88, 72 = 15 896, 77 х 1, 5 % : 100 = 238, 45 гривень;  

Березень 2009 року: 15 808, 05 + 238, 45 = 16 046, 50 х 1, 4 % : 100 = 224, 65 гривень;

Квітень 2009 року: 15 808, 05 + 224, 65 = 16 032, 70 х 0, 9 % : 100 = 144, 29 гривень;

Травень 2009 року: 15 808, 05 + 144, 29 = 15 952, 34 х 0, 5 % : 100 = 79, 76 х 25 : 31 = 64, 32 гривень.

88, 72 + 238, 45 + 224, 65 + 144, 29 + 64, 32 = 760, 43 гривень.

Таким чином сума індексу інфляції за період з 26.01.2009 року по 25.05.2009 року включно склала 760, 43 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв’язку із порушенням відповідачем умов договору позивачем були понесені реальні збитки на загальну суму 19, 61 гривень (поштові витрати 9, 61 гривень (а. с. 16); виготовлення копій документів 7, 50 гривень (а. с. 16); витрати на перерахунок оплати за ітз – 2, 50 гривень (а. с. 02)) які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору, умовами якого не передбачено відшкодування  моральної шкоди, тому відсутні правові підстави для задоволення позову в даній частині.

Виходячи з положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним витрати по сплаті ітз у розмірі 30 гривень, та на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривень.

    На підставі  вищевикладеного,  керуючись  ст. ст.  321, 610, 651, 1058, 1060 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 10,  11, 88, 209,  212, 215 ЦПК  України,  

ВИРІШИВ:

    Позовні ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення богу, компенсації понесених витрат та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму індексації згідно встановленого індексу інфляції за період з 26.01.2009 року по 25.05.2009 року в розмірі 760, 43 гривень, три проценти річних за час прострочення за період з 26.01.2009 року по 25.05.2009 року в розмірі 154, 61 річних, суму реальних збитків 19, 61 гривень, та витрати з інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи у розмірі 30 гривень, а усього 964, 65 гривень (дев’ятсот шістдесят чотири гривні шістдесят п’ять копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави суму державного мита у розмірі 51 гривень (п’ятдесят одну гривню).

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                         Л.А. Васіна