Справа № 2-3478

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіці Крим у складі: головуючій судді Кулєшової О.І., при секретарі Пархоменко М.В., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за минулий час, стягнення додаткових витрат на дитину,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина за минулий час, а саме: з вересня 2009 року по січень 2010 року в сумі 3000 гривень, а також додаткові витрати на лікування дитини в сумі 3120 гривень. Вимоги мотивує тим, що відповідач є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. У вересні 2009 року подружні відносини між нею та відповідачем були припинені, вони стали проживати окремо, та відповідач з цього часу перестав надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. На її прохання до відповідача добровільно виплачувати аліменти на дитину, він не реагував. Рішенням Ялтинського міського суду від 01 квітня 2010 року відповідач зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з 05 лютого 2010 року та до досягнення дитиною повноліття. Крім того, нею проводилося лікування зубів сина, на що нею було затрачено 6240 гривень. Просить стягнути з відповідача в зв’язку з цим додаткові витрати на утримання сина в розмірі половини проведених затрат в сумі 3120 гривень.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Не заперечує проти стягнення з нього додаткових витрат на лікування сина. Відносно стягнення аліментів за минулий час заперечує, оскільки у період з вересня 2009 року по січень 2010 року добровільно надавав матеріальну допомогу на утримання дитини.

Суд, заслухавши пояснення сторін, думку адвоката, допитавши свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи та цивільної справи № 2-5500/09 (арх. № 1257), вважає, що позовні вимоги засновані на законі та підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 12 травня 1995 року, який був розірваний рішенням Ялтинського міського суду від 22 січня 2010 року (а.с. 7, 8).

Від сумісного життя сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Як встановлено рішенням Ялтинського міського суду від 22 січня 2010 року про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, з жовтня 2008 року сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть.

Згідно довідці Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ремонтно-експлуатаційна організація № 3» від 14 червня 2010 року, неповнолітній ОСОБА_4 проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Рішенням Ялтинського міського суду від 01 квітня 2010 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень, починаючи з 05 лютого 2010 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9).

Судом також встановлено, що, починаючи з вересня 2009 року по січень 2010 року, позивач вживала заходи щодо добровільної сплати аліментів зі сторони відповідача на утримання їхнього неповнолітнього сина. Вона неодноразово зверталася до відповідача зі вказаним проханням, а відповідач ухилявся від їх сплати, тільки давав обіцянки. Дані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які чули телефонні розмови між ОСОБА_2 і ОСОБА_7, в яких ОСОБА_2, починаючи з вересня 2009 року, коли вони вже проживали окремо, неодноразово просила ОСОБА_3 виплачувати аліменти в добровільному порядку.

Крім того, судом встановлено, що після того, як відповідач постійно ухилявся від сплати аліментів в добровільному порядку, ОСОБА_2 27 листопада 2009 року звернулася до Ялтинського міського суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів, який ухвалою суду від 17 грудня 2009 року був їй повернутий з зв’язку з не усуненням у встановлений судом строк недоліків (цивільна справа № 2-5500/09).

При таких обставинах, суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів в підтвердження того, що вона вживала заходи для отримання аліментів з відповідача, починаючи з вересня 2009 року, але не могла їх одержати в зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати.  

Відповідачем в підтвердження свого доводу про те, що він у спірний період періодично добровільно оказував матеріальну допомогу на утримання сина, не надано суду ніяких доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходи для отримання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. В цьому випадку суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше ніж за три роки.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів за минулий час засновані на законі та підлягають задоволенню.  

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення додаткових витрати на дитину, пов’язаних з його лікуванням, в розмірі половини проведених затрат в сумі 3120 гривень, то вони також підлягають задоволенню.

      Згідно ч. 1, 2 ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь в додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

    Як встановлено судом, позивачем проводилось лікування зубів сина ОСОБА_4, на що нею було затрачено 6240 гривень (а.с. 11-16).

    Відповідач в судовому засіданні визнав даний факт та не заперечував проти стягнення з нього половини проведених затрат в розмірі 3120 гривень. Визнання відповідачем позову в цій частині не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

    При таких обставинах, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню додаткові витрати на утримання дитини в розмірі половини проведених затрат в розмірі 3120 гривень.

    Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 185, 191 Сімейного кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти за період з вересня 2009 року по січень 2010 року на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 3120 (три тисячі сто двадцять) гривень.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 51 гривня та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, а всього 171 (сто сімдесят одну) гривню.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ