Справа № 2-2835

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    19 липня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшової О.І., при секретарі Пархоменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

    Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за нею право власності на спадкове майно у виді тимчасового об’єкту торгівлі – металевого торгового павільйону продовольчих товарів загальною площею 29 кв.м., розташованого в районі будинку АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері, прийняла спадщину, подавши у встановлений законом строк відповідну заяву до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 травня 2007 року. Однак, державним нотаріусом їй було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на торговий павільйон в зв’язку з тим, що правовстановлюючий документ на нього – договір купівлі-продажу від 07 травня 2001 року не був нотаріально посвідчений. Однак, вона вважає, що торговий павільйон увійшов до складу спадщини, вона також фактично володіє та користується вказаним торговим павільйоном, використовує його для здійснення підприємницької діяльності. Крім того, вона сплачує єдиний податок на підприємницьку діяльність та орендну плату за користування землею. При таких обставинах вона змушена звертатися до суду з подібними вимогами.        

    Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

    Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував.

    Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в позові повинно бути відмовлено з наступних підстав:

    Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

    Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

    У силу ч. 1 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 у віці 51 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 44).

До майна померлої ОСОБА_2 була заведена спадкова справа № 1445/2006 (а.с. 90-113).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, 29 травня 2007 року державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 були видані два свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на ім’я її дочки ОСОБА_1 на спадкове майно, яке складається з: квартири АДРЕСА_1, та грошового внеску з відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходиться на зберіганні у Ялтинському відділенні № 4549 Державного Ощадного Банку України за рахунком НОМЕР_1 (а.с. 110, 111).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори з заявою від 15 січня 2008 року про видачу їй свідоцтва про право власності на торговий павільйон продовольчих товарів (загальною площею 29 кв.м) АДРЕСА_2, якій належав її матері ОСОБА_2 (а.с. 115, 116).      

На вищевказану заяву 17 березня 2008 року завідуючою Першої Ялтинської державної нотаріальної контори до адреси ОСОБА_1 було повідомлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Як встановлено судом, 07 травня 2001 року між ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_2 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення павільйону громадського харчування з літньою площадкою, розташованого АДРЕСА_2, площею 28 кв.м. за 500 гривень (а.с. 48-49).

25 лютого 2002 року на ім’я власника ПП ОСОБА_2 Управлінням головного архітектора Ялтинського міського виконавчого комітету був складений паспорт торгового павільйону з літньою площадкою (а.с. 50-51).

Згідно рішень виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 14 грудня 2001 року № 458 «Про затвердження переліку тимчасово існуючих торговельних кіосків та павільйонів на 2002 рік по м. Ялта», від 31 березня 2003 року № 115, від 15 березня 2004 року № 42, від 17 листопада 2006 року № 1853 «Про організацію роботи мілкороздрібної торгової мережі та відкритих площадок ресторанного господарства на території м. Ялта» затверджене розміщення тимчасової споруди АДРЕСА_2 приватного підприємця ОСОБА_2 (а.с. 63-64, 57-59, 55).  

У силу ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року, оскільки цивільні правовідносини щодо купівлі-продажу торгового павільйону виникли до введення в дію нового ЦК), - нотаріальне посвідчення угод обов'язково лише у випадках, зазначених в законі.

Судом достовірно встановлено, що придбаний ОСОБА_2 торговий павільйон є тимчасовою спорудою, об’єктом торгівлі АДРЕСА_2, нежитловий, а також ні є нерухомим майном.

При таких обставинах, суд вважає, що для угоди купівлі-продажу спірного майна досить було простої письмової форми. Закон не вимагав тоді щоб така угода була засвідчена нотаріально. Крім того, тимчасова споруда не підлягає державної реєстрації, тому як зміна власника цього майна можлива без перереєстрації права власності.

Частинами 1, 3 статті 1296 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для спірного торгового павільйону, який є тимчасовою спорудою та не підлягає державної реєстрації, нотаріальне оформлення спадкових прав не є обов’язковим.

Правомочність спадкоємця ОСОБА_5 визнається усіма юридичними особами, вона, як суб’єкт підприємницької діяльності, ким вона є згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 26 червня 2003 року (а.с. 76), використовує тимчасовий торговий павільйон для здійснення підприємницької діяльності, Відділом споживчого ринку та реклами Ялтинської міської ради 26 червня 2007 року за № 57 (а.с. 21) та 26 травня 2010 року за № 88/1 їй наданий дозвіл на розміщення об’єкту торгівлі – торгового павільйону з реалізації продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_2, вона сплачує єдиний податок на підприємницьку діяльність (а.с. 78-82), вносить орендну плату за землю.

Таким чином, суд, дослідивши всі докази і обставини, вважає, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, не заснований на законі, в зв'язку із чим, їй повинне бути в позові відмовлено.        

    При таких обставинах, визнання представником відповідача позову суперечить вимогам Закону, в зв’язку з чим, це не було прийнято судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1217, 1218, 1220, 1296, 1297 ЦК України, ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року),  

ВИРІШИВ:

     В позові ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на тимчасовий об’єкт торгівлі – металевий торговий павільйон продовольчих товарів загальною площею 29 кв.м., розташований в районі будинку АДРЕСА_2, – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ