Справа № 2-3135

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшової О.І., при секретарі Пархоменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

    Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь заподіяну їй матеріальну шкоду в сумі 39650 гривень та судові витрати по справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно розписки, написаної ОСОБА_2 05 травня 2009 року, остання отримала від неї гроші в сумі 5000 доларів США в якості оплати за тимчасову будівлю розміром 3 х 2 м та Ѕ частину огороду, що належить ОСОБА_3. Однак, відповідач своїх зобов’язань не виконала та на її вимоги повернути кошти не реагує. Їй також стало відомо, що тимчасова будівля відсутня, а Ѕ частина спірної земельної ділянки належить іншій особі. Вважає, що незаконними діями відповідача їй заподіяна матеріальна шкода, яка полягає у розмірі переданих нею відповідачу коштів в розмірі 5000 доларів США, що еквівалентно 39650 гривням.    

    Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

    Відповідач в судове засідання не з’явилась, про місце, день та час розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином. В матеріалах справи мається письмова заява відповідача про розгляд справи за її відсутністю. Вона надала суду також письмові заперечення, в яких вказує, що з позовом не згодна.

    Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що в позові повинно бути відмовлено з наступних підстав:

    Судом встановлено, що 05 травня 2009 року ОСОБА_2 була написана розписка про те, що вона отримала гроші в сумі 5000 доларів США від ОСОБА_1 в якості оплати за будівлю «времянка» (російською мовою) 3 х 2 м, мається вода, світло, та Ѕ огороду, належну ОСОБА_3 (а.с. 7).

    Зі змісту вказаної вище розписки вбачається, що між сторонами фактично у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу тимчасової будівлі та земельної ділянки. На момент укладення договору ніяких правовстановлюючих документів про належність ОСОБА_2 спірних тимчасової споруди та земельної ділянки ОСОБА_1 не бачила. Крім того, їй було відомо, що «Ѕ огорода» належить іншій особі. Гроші в розмірі 5000 доларів США ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 добровільно.

Вказані встановлені судом обставини представник позивача у судовому засіданні не заперечувала.    

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, - зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

      Згідно пункту 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За визначенням частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на виниклі між сторонами правовідносини та з врахуванням вищевказаних положень Закону про те, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування матеріальних збитків, суд вважає, що підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди не мається.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Оскільки позивачем не надано суду доказів наявності збитків та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками, то і підстав для відшкодування матеріальної шкоди немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи же позивача про те, що заподіяні їй матеріальні збитки полягають саме у розмірі переданих нею відповідачу коштів в розмірі 5000 доларів США, що еквівалентно 39650 гривням,  які остання їй не повернула, підтверджують висновок суду про відсутність заподіяння позивачу матеріальної шкоди в розумінні вищевказаних положень Закону.

Відповідно до ст. 79, ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином судові витрати, які були понесені позивачем в розмірі 396 гривень за сплату судового збору та в розмірі 120 гривень за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 80, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 22, 526, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 39650 гривень – відмовити.

Судові витрати по справі за сплату судового збору в розмірі 396 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, сплачені ОСОБА_1, віднести за її рахунок.  

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ