Справа № 11-394/10 Головуючий у І інстанції Галушка О.Г.
Категорія: ч.2 ст.185 КК України Доповідач Фідря О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 17 серпня 2010 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Фідрі О.М.,
суддів – Польового М.І., Пазюка О.С.,
з участю прокурора – Старчука В.М.,
неповнолітнього, щодо якого судом застосовано заходи виховного характеру – ОСОБА_1,
законного представника неповнолітнього – ОСОБА_2,
захисника – ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на постанову Нововолинського міського суду від 7 червня 2010 року про закриття кримінальної справи про обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, учня Нововолинського електромеханічного технікуму, несудимого, та звільнення його від покарання із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру у виді застереження.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати –
В С Т А Н О В И Л А :
Вказаною постановою суду кримінальну справу про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України закрито, неповнолітнього звільнено від покарання та застосовано до нього примусові заходи виховного характеру у виді застереження.
Судом установлено, що неповнолітній ОСОБА_1 26 лютого 2010 року в період часу з 16 до 17 години, перебуваючи в приміщенні кафе «Вареники», що по вул. Дружби у м. Нововолинську, з корисливих мотивів таємно викрав мобільний телефон марки «Нокіа 6120» вартістю 700 грн. з сім-карткою стільникового зв’язку «Діджус» вартістю 25 грн., на рахунку якої було 9 грн. та флеш-карту вартістю 100 грн., всього на суму 834 грн., які належать потерпілому ОСОБА_4
Крім того, 22 березня 2010 року в період часу з 19 год. 30 хв. по 21 год. ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні роздягальної кімнати спортзалу, що по вул. Автобусній у м. Нововолинську повторно, таємно викрав з кишені куртки потерпілого ОСОБА_5 банківську пластикову картку «Приватбанк», з якої зняв гроші в сумі 368 грн.
У поданій апеляції, прокурор який брав участь в суді першої інстанції, вважає, що судом неправильно застосовано положення ст. 105 КК України, не враховано, що ОСОБА_1 вчинив два злочини, а тому його дії повинні кваліфікуватися за ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України. З таких підстав прокурор просить постанову суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
У запереченнях на апеляцію захисник неповнолітнього ОСОБА_3 вважає, що суд підставно звільнив неповнолітнього від кримінальної відповідальності, при цьому врахував клопотання захисту та думку прокурора у справі. Захисник просить апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду без зімни.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення неповнолітнього ОСОБА_1, його законного представника та захисника, які просили у задоволенні апеляції відмовити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень, що дані Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009р. № 10, у разі вчинення декількох посягань на власність перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною першою відповідної статті, а інші як вчинені повторно – за іншими частинами відповідних статей КК України.
Як вбачається з матеріалів справи, дії ОСОБА_1 за двома епізодами крадіжок неправильно кваліфіковано тільки за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки у діях винного за епізодом крадіжки мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_4 ознака повторності була відсутня. Висновок суду про те, що такі дії ОСОБА_1 охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 185 КК України є помилковим.
Умисні дії ОСОБА_1, спрямовані на таємне викрадення мобільного телефону, підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка без кваліфікуючих ознак), а умисні дії, спрямовані на таємне викрадення банківської картки, вчинені повторно, підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена повторно).
Із змісту ст. 105 КК України випливає, що звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру допускається, якщо особа засуджується за вчинення одного такого злочину. Вчинення двох чи більше злочинів, хоча б кожний із них був і невеликої тяжкості, виключає звільнення від покарання на підставі ст. 105 КК України.
Суд першої інстанції фактично визнав, що ОСОБА_1 вчинив два окремі злочини, а тому застосування ст. 105 КК України є неправильним.
Таким чином, при звільненні неповнолітнього ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру суд не дотримався вказаних вимог закону.
За таких обставин апеляція прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, задовольнити.
Постанову Нововолинського міського суду від 7 червня 2010 року, якою закрито кримінальну справу про обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_1 та звільнено його від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді застереження, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд іншим складом суду.
Головуючий /підписи/ О.М.Фідря
Судді М.І. Польовий
О.С. Пазюк
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.М. Фідря