Справа № 2-129/10    

                 Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 квітня 2010 року                Глибоцький районний   суд   Чернівецької області

в складі: головуючого-судді       Цуренка В.А.        

секретар судового засідання       Оршевська С.М.

та за участю позивача                  ОСОБА_1

представника позивача                ОСОБА_2

третьої особи                                ОСОБА_3

відповідача                                    ОСОБА_4

представника відповідача            ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока справу за позовом ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права особи на частку у спільному майні та визнання права власності, -

                  В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про припинення права особи на частку у спільному майні та визнання права власності, посилаючись на те, що за умовами договору довічного утримання від 14 лютого 2008 року, укладеного між третьою особою ОСОБА_3 та ним, він став власником ? часток квартири АДРЕСА_1. Власником іншої ? частки є відповідач ОСОБА_4, який отримав вказану частку шляхом приватизації. Відповідач заважає йому в повній мірі користуватися своїми правами співвласника. Спір між ними неминучий. Відповідач ніколи не проживав у спірній квартирі, житлом забезпечений, проживає по АДРЕСА_2. Спільне володіння та користування вказаним майном – неможливе. Частка відповідача незначна і її виділення в натурі – неможливе. Тому просить припинити право відповідача ОСОБА_4 на ? частку з виплатою йому компенсації вартості його частки та визнати за ним право власності вказану частку нерухомого майна.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 і третя особа ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали повністю і в своїх поясненнях підтвердили обставини, які викладені в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити.  

Відповідач ОСОБА_4 і представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, в своїх поясненнях посилалися на відсутність підстав для припинення права власності на частку відповідача. Просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення учасників процесу та, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Так, судом встановлено, що на підставі договору довічного утримання від 14 лютого 2008 року, укладеного між третьою особою ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Тимофтій Л.М., позивач     ОСОБА_1, став власником ? часток квартири АДРЕСА_1. Інша ? частка вказаного нерухомого майна належить відповідачу ОСОБА_4, що підтверджується листом Глибоцького КРБТІ від 15 лютого 2010 року № 48.

Також судом встановлено, що спірна квартира є житловою, технічної можливості виділити належну відповідачу частку в натурі немає, частка відповідача ОСОБА_4 є незначною, що підтверджується висновком будівельно-технічного дослідження № 09/174 від 05 жовтня 2009 року, що також визнали сторони в судовому засіданні, і що відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Спільне володіння і користування квартирою є неможливим, оскільки в квартирі проживає третя особа ОСОБА_3, за якою здійснює догляд позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_4 у спірній квартирі не проживає. Більше того, під час розгляду справи між сторонами виникли неприязні відносини.

Обоє сторони та члени їх сімей житлом забезпечені, що підтверджується витягом про реєстрацію права на нерухоме майно № 23286435 від 14 липня 2009 року та довідкою СГІРФО Глибоцького РВ УМВС України в Чернівецькій області від 21 січня 21010 року та поясненнями сторін, даними ними в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_4 має намір в майбутньому продати належну йому частку квартири, про що він зазначив у судовому засіданні.

Позивачем ОСОБА_6 внесено на депозит вартість ? частки спірної квартири в розмірі 10361,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 378 від 21 квітня 2010 року та довідкою № 202 від 21 квітня 2010 року Глибоцького відділення ТВБВ № 10025/096 ВАТ «Державний ощадний банк України». Вартість ? частки спірної квартири в розмірі 10361,00 грн. сторони також визнають і що відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України також доказуванню не підлягає.

Більш того, сторонами не було заявлено клопотань про призначення судової експертизи з питань вартості часток квартири та можливості поділу квартири (виділу частки) навіть після роз’яснення їм такого права.

Як вбачається з ч.1 ст.365 ЦК України право на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Оскільки в судовому засіданні наявність підстав для припинення права на частку у спільному майні була підтверджена, суд вважає можливим припинити право відповідача ОСОБА_4 на його частку в спільному майні.  

Пленум Верховного Суду України у п. 7 та п. 12  Постанови № 20 від 22 грудня 1995 року із наступними змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснив, що оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним. Вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що: а) вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а  за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.

Невизнання відповідачем ОСОБА_4 позовних вимог суд розцінює як спосіб захисту власних інтересів та як позицію обумовлену відносинами, що склалися між ним та відповідачем ОСОБА_6 і третьою особою ОСОБА_3 після продажу матір’ю та сестрою відповідача часток спірної квартири, що їм належали та купівлею цих часток ОСОБА_3.  

Суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_4 та його представника про необхідність наявності усіх підстав у сукупності для припинення права власності на частку в спільному майні, передбачених ст. 365 ЦК України, оскільки правовий аналіз цієї норми свідчить про те, що законодавець визначив чотири самостійні підстави, кожна з яких окремо може слугувати приводом для припинення права власності на частку в спільному майні.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

На підставі викладеного, ст.ст. 316-319, 328, 346, 355-357, 365, 372 ЦК України, п.п.7,12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року із наступними змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» керуючись ст.ст. 3-11, 15, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

                                            В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Припинити право власності на частку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_2, а саме: на ? частку квартири АДРЕСА_1 стягнувши на його користь грошову компенсацію вартості даної частки в розмірі 10 361 (десять тисяч триста шістдесят одна) гривня, 00 копійок з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканця с. Кам’янка Глибоцького району Чернівецької області та визнати за ОСОБА_6 право власності на цю ? частку квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду  Чернівецької області через Глибоцький районний суд Чернівецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                                            СУДДЯ: