УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Яковенко Л.Г.
Суддів Летягіної О.В.
при секретарі Синельщікової О.В.
Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Алуштинської міської ради АР Крим, виконавчого комітету Алуштинської міської ради АР Крим, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Алуштинської державної нотаріальної контори АР Крим про визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Алуштинської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини й визнання права власності, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, третя особа – Алуштинська державна нотаріальна контора АР Крим про визнання права власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 5 липня 2007 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2005 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, зазначаючи, що його батькам: ОСОБА_9 і ОСОБА_10 – належала кооперативна квартира АДРЕСА_1 АР Крим. Рішенням суду квартира була поділена між подружжям: матері було виділено дві кімнати, а батькові – одну кімнату. У 1983 році його мати, ОСОБА_9, померла. Він як спадкоємець першої черги прийняв спадщину у вигляді Ѕ частки паю, а другу частку паю повинен був успадкувати його брат, ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько, ОСОБА_10, який на належну йому частку квартири залишив заповіт на ім’я ОСОБА_5 Також його батькові належав гараж у гаражно – будівельному кооперативі №1 в м. Алушти АР Крим. Вважаючи, що він прийняв спадщину після смерті своїх батьків, ОСОБА_5 просив визнати за ним право власності на спірну квартиру та гараж; припинити право ОСОБА_6 на спадкоємство 1/6 частки майна ОСОБА_10 з виплатою на її користь компенсації; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_6 на грошові внески ОСОБА_10; провести поділ грошових внесків, зменшивши належну йому частку на розмір відповідної компенсації ОСОБА_6, а також поновити строк і визнати частково незаконним рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради АР Крим від 9 червня 1995 року № 368.
У грудні 2006 року ОСОБА_6 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_5, Алуштинської міської ради АР Крим про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона з 1997 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. ЇЇ чоловіку на праві власності належала спірна квартира та гараж. Просила встановити факт прийняття ОСОБА_10 спадщини у вигляді Ѕ частки спірної квартирі після смерті ОСОБА_9, визнати за нею право на обов’язкову частку в спадщині та право власності на Ѕ частку спірної квартири й гараж.
У листопада 2006 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності. Свої вимоги він мотивував тим,що рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради АР Крим від 9 червня 1995 року № 368 йому як неповнолітньому було призначено опікуна та зобов’язано ЖБК „Чайка” забезпечити контроль за збереженням жилої площі в спірній квартирі за неповнолітнім ОСОБА_12 до його повноліття. Просить визнати за ним право власності на частку спірної квартири та визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його батька, ОСОБА_11
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 5 липня 2007 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на дві суміжні кімнати площею 10,4 кв.м. і 20,6 кв.м. та Ѕ частку підсобних приміщень: лоджію, ванну кімнату, туалет, коридор – у квартирі АДРЕСА_1 у порядку спадкування після ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 5/6 часток кімнати площею 11,2 кв.м. з відповідною часткою підсобних приміщень у квартирі АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку грошових внесків № ч-27864 із залишком 5383 грн.10 коп., № ч-27862 із залишком 2539грн.67 коп., № ч-27171 із залишком 374 грн.89 коп., № ч- 27863 із залишком 6011грн.82 коп., № ч- 27901 із залишком 5433 грн. 82 коп., № ч- 28017 із залишком 1053 грн. 94 коп. у Алуштинському відділенні № НОМЕР_1 „Державний ощадний банк України” на ім’я ОСОБА_10
Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 17 травня 2004 року на ім’я ОСОБА_6
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку гаражного боксу № НОМЕР_2 у гаражно - будівельному кооперативі №1 м. Алушти АР Крим.
Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради АР Крим від 9 червня 1995 року № 368 „Про призначення опікуна над неповнолітнім ОСОБА_12.” у частині збереження за ним жилої площі у квартирі АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частку гаражного боксу № НОМЕР_2 у гаражно – будівельному кооперативі № 1 у м. Алушти АР Крим. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частку кімнати площею 11,2 кв.м. з відповідною часткою підсобних приміщень у АДРЕСА_1 у порядку спадкування обов’язкової частки після ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Припинено право ОСОБА_6 на цю частку квартири, визнано за ОСОБА_5 право власності на всю зазначену квартиру зі стягненням із нього на користь ОСОБА_6, грошової компенсації за належну їй частку в розмірі 711 грн. 59 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_7 – відмовлено.
Додатковим рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 6 липня 2007 року визначено ОСОБА_7 додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_11
Не погодившись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_7 – ОСОБА_11 – ОСОБА_13 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування своєї скарги апелянт наводить тільки один довід, що суд своїм рішенням скасував рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради, але це компетенція адміністративного суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з того, що апелянт не погоджується з рішенням суду та наводить єдиний довід щодо порушення норм процесуального права при розгляді справи, а саме вказує на те, що спір щодо скасування рішення Алуштинської міської ради це компетенція адміністративного суду, колегія суддів на підставі положень ст.303 ЦПК України перевіряла законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду в межах доводів даної апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першій інстанції.
Задовольняючи позов та скасовуючи рішення Алуштинської міської ради АР Крим, суд виходив з того, що рішення є незаконним оскільки батьки неповнолітнього ОСОБА_12 \ після зміни імені ОСОБА_7./ не мали ніяких прав на квартиру в якій закріплено його право. До того ж таке рішення не узгоджувалось з власниками квартири.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів і будь-яких порушень норм процесуального або матеріального права при постановленні оскарженого рішення не вбачає.
З положень статті 15 ЦПК України слідує, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних,
сімейних, трудових відносин.
П. 4. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз’яснюється, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір про право на жиле приміщення відносно якого ухвалено рішення Алуштинською міською радою АР Крим, тому справа безумовно повинна розглядатися судом загальної юрисдикції.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає рішення суду законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, НОМЕР_2, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 – ОСОБА_14 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 5 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: