Судове рішення #10500306

Справа № 22ц – 2431/2010 р.                         Головуючий в суді 1 інстанції Агафонов С.А.

Категорія 01, 57                                              Доповідач в суді ІІ інстанції Малород О. І.

У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        17 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

    Головуючого: Дьоміної О.О.

    суддів: Малорода О.І., Матвієнко Ю.О.

    при секретарі: Мягкій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про проведення перерахунку доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року позивач звернувся  до суду із зазначеним позовом.

Постановою суду від 09 грудня 2009 року позов задоволено частково.

Суд першої інстанції зобов’язав відповідача провести перерахунок та виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_3 згідно ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.10.2008 року.

Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, у зв’язку із чим спір вирішений невірно.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,  ОСОБА_3  зареєстрований в управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області , як пенсіонер. Відповідно до паспорта позивача  він зареєстрований та постійно проживає у м. Біла Церква Київської області.  

Відповідно до ч. 1 ст. 39, ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", йому передбачена доплата до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру в розмірі однієї заробітної плати, додаткова пенсія за шкоду , заподіяну здоров»ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5,20 грн.

Позивач оспорюючи дії відповідача вважав, що він отримував доплату значно нищу, ніж це передбачено ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ч. 2 ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів вважає, зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).

При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суперечить вимогам ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дію положень ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2008 рік були призупинені в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10 - рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема п. 28 розділу 2  зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей  8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним,  а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивач має право на перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі передбаченому Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік".

Ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України за 2008 рік»затверджений прожитковий мінімум з 01 січня – 470 грн. ,з 01 квітня 481 грн. , з 01 липня – 482 грн. , з 01 жовтня 498 грн.

Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про державний бюджет України за 2008 рік» затверджений розмір заробітної плати – з 01 квітня 525 грн. , з 01 жовтня 2008 року 545 грн. , з 01 грудня 2008 року 605 грн.

Ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет України за 2009 рік»  встановлений розмір прожиткового мінімуму на рівні грудня 2008 року, відповідно до ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»  від 20.10.2009 року № 1646-6 , затверджений розмір прожитковий розмір заробітної плати з 01 листопада 2009 року – 744 грн., прожитковий мінімум на одну особу з 01 листопада 2009 року – 573 грн..

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

За таких підстав апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2009 року слід відхилити, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 308, 313-315 ЦПК України  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква  Київської області відхилити.

      Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

         

Головуючий                            

Судді    

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація