Справа № 2-1182/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
у складі головуючого судді – Хайкіна В.М.
при секретарі – Орловій І.С.
з участю судового розпорядника - Акіншиной Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на самочинне будівництво,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач в квітні 2010 року звернувся до суду з позовною заявою до Ізюмської міської ради Харківської області, ОСОБА_4, про визнання права власності на самочинно будівництво, пояснивши в заяві що йому належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 845 кв.м.. Будинок належить позивачу на праві власності, згідно договору дарування від 17 грудня 2004 року. Позивачем, на земельній ділянці, у 2005-2009 роках, без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, здійснена добудова нежитлових будівель: лазню під літ. «Б» - загальною площею 87 кв.м., літню кухню під літ. «Г» - площею 24,4 кв.м., а також виконав перепланування та переобладнання в житловому будинку зі зміною загальної та житлової площі, а саме на теперішній час житловий будинок з мансандрою під літ. «А» має загальну площу 164,4 кв.м., житлову 89,9 кв.м. (позначення згідно технічного паспорту, виготовленого 10.02.2010 року КП «Ізюмським міським бюро технічної інвентаризації). Будівництво є самочинним, оскільки виконано без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, потрібна письмова згода сусідів. Вартість самочинного будівництва становить 726673 грн. Просить суд позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача Ізюмської міської ради Харківської області, в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву щодо слухання справи у його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву щодо слухання справи у її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.
Суд вислухавши пояснення сторони, вивчивши матеріали справи, вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини:
- згідно договору дарування від 17 грудня 2004 року, позивачу ОСОБА_2 належить житловий будинок АДРЕСА_1.
- у 2005-2009 роках, на земельній ділянці за вищевказаною адресою здійснена добудова нежитлових будівель: лазню під літ. «Б» - загальною площею 87 кв.м., літню кухню під літ. «Г» - площею 24,4 кв.м., а також виконано перепланування та переобладнання в житловому будинку зі зміною загальної та житлової площі, а саме на теперішній час житловий будинок з мансандрою під літ. «А» має загальну площу 164,4 кв.м., житлову 89,9 кв.м. (позначення згідно технічного паспорту, виготовленого 10.02.2010 року КП «Ізюмським міським бюро технічної інвентаризації).
- право власності на земельну ділянку підтверджується рішенням Ізюмської міської ради народних депутатів від 17.04.1990 року № 328 «Про відвід земельних ділянок для будівництва житлових будинків», згідно якого гр-ну ОСОБА_5, який в подальшому подарував вищевказаний житловий будинок гр-ну ОСОБА_2, виділена земельна ділянка площею 600 кв.м. за адресою в’їзд Рябиновий 2 в м. Ізюм Харківської області, для будівництва житлового будинку, а також рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 03.01.1995 року № 29 «Про зміну меж земельних ділянок», згідно якого змінені межі земельної ділянки по в’їзду АДРЕСА_1 Зареєстрована за домоволодінням земельна ділянка площею 845,3 кв.м.
- згідно висновку комунального підприємства «Проектне бюро міста Ізюм» від 12 квітня 2010 року, самочинне будівництво виконане з порушеннями ДБН – будівництво лазні та літньої кухні виконане на межі сумісної земельної ділянки, необхідна письмова згода сусідів, яка отримана в ході судового засідання.
Відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України, самочинним будівництвом визнається житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній дiлянцi, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм i правил.
Враховуючи той факт, що спірні приміщення були збудовані з порушенням ДБН, збудовані приміщення є самочинними.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.
Згідно ст.376 ЦК України, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане виключно за рішенням суду.
При таких обставинах, суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.10,11,18,208,209,210,212,214,215,218 ЦПК України, ст.376,392 ЦК України суд,-
ВИРІШИВ:
Цивільний позов ОСОБА_2 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на самочинне будівництво - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з мансандрою під літ. «А 1» загальною площею 164,4 кв.м., у тому числі житловою 89,9 кв.м., лазню під літ. «Б» загальною площею 87 кв.м., та літню кухню під літ. «Г» загальною площею 24,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: