АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Шершуна В.В.,
суддів : Костенка А.М., Карпусь С.А.,
при секретарі : Товкан І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2703 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі на постанову Деражнянського районного суду від 10 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі про стягнення недовиплаченої щомісячної соціальної допомоги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Позивач, звертаючись в суд з позовом, вказував, що відносяться до категорії «діти війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивач просив визнати неправомірними дії (бездіяльність) управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі щодо невиплати та часткової виплати щомісячного підвищення пенсії дітям війни за 2007, 2008 та 2009 роки, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі вчинити перерахунок підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року включно.
Постановою Деражнянського районного суду від 10 лютого 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі просить скасувати вказану постанову, ухвалити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що на законодавчому рівні не визначено джерела фінансування виплат щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за _________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Коваль Ф. І. Справа № 22ц-2703
Доповідач – Костенко А.М. Категорія № 57
віком дітям війни, порядок нарахування та органи, які повинні здійснювати ці виплати. Також вказує, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, у зв'язку з чим, питання, з розрахунку якого саме розміру мінімальної пенсії слід здійснювати перерахунок пенсії, є невизначеним. При винесенні постанови судом не враховано, що Пенсійний фонд України дії на підставі Положення "Про Пенсійний Фонд України", яким визначений вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які виключно використовуються за призначенням і вилученню не підлягають.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується
замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року , а також з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказані періоди, є обґрунтованими.
Судом підставно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунку пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Зазначені обставини правильно враховані судом першої інстанції при розгляді даної справи.
З вказаних мотивів доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Підстав для скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі відхилити.
Постанову Деражнянського районного суду від 10 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: