справа № 2 -677/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 червня  2010 року                                                                                           смт.Краснопілля

Краснопільський районний  суд Сумської  області в складі:

головуючого   -         судді   Щербина А.С.,

секретаря с/з   -         Логвиненко О.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Краснопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_2   до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області про нарахування та  виплату недоотриманої щомісячної суми  підвищення  пенсії як дитині війни, -

                                             В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулвся до суду з позовом  в якому просить постановити рішення, яким визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування  та виплати йому пенсії, як дитині війни, та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його  пенсії, з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у розмірі, встановленому  ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року , з урахуванням виплат  проведених у 2008-2010 роках, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач при нарахуванні пенсії не врахував вимог закону, та порушив його права.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву у якій просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду  заяву про розгляд справи без його участі. З позовом не погодився, рахуючи що вимоги позивача безпідставні і  не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, зокрема Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і аналогічним законом за 2008 рік, припинено дію  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і не виділено відповідних коштів на виплату пенсії в розмірах передбачених вище названим законом, і підвищення виплат дітям війни може бути вирішено лише при прийнятті відповідних Законів України. В 2008-2009 роках – позивачу виплачено 10 відсотків надбавки до пенсії, відповідно до вимог Закону України «Про  державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України» , але Законами України не встановлено механізму фінансування доплат в 2007-2010 роках «Дітям війни», що підтверджується запереченням відповідача (а.с.11).

Дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Так, дійсно позивач ОСОБА_2   , згідно ксерокопії паспорта, ІНФОРМАЦІЯ_1, є мешканцем Краснопільського району (а.с .4)  і має статус «Дитина війни», що підтверджується посвідченням на ім’я позивача (а.с .5) .

Згідно довідки, наданої відповідачем, позивачу на протязі 2007-2009 років (а.с .6 ) виплачено в 2007 році доплату дітям війни в розмірі 240, 45 грн., як особі, яка є інвалідом, в 2008 році - 579 грн. 30 коп., в 2009 році – 597,60 грн., в 2010 році – 199,20 грн. за чотири місяці,    що і змусило його звернутися до суду для захисту своїх прав, які на його думку порушив відповідач в 2007-2010 роках.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

        Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

       Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Краснопільському районі Сумської  області повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про  внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.

В 2008-2009  роках та з початку 2010 року позивачу було нараховане  та виплачено зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою Управління пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області (а.с.7).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008  року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України  (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Вище  вказані Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на  території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Краснопільському районі Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в  редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  але  ним  було  нараховано  та  виплачено   лише  10% виплат  від  виплат  передбачених  законодавством відносно  дітей  війни у 2008-2009 роках, що  не  відповідає  вимогам  законодавства.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають, виходячи  з  того , що  рішення   Конституційного  Суду України  набрало  чинності  з  22.05.2008  року.

Відносно позовних вимог  про перерахунок пенсії, виплаченої в 2009 р.,  суд вважає, що вони  підлягають задоволенню, у зв’язку з тим, що при  прийнятті Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» дія  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась і не скасовувалась, а в ідповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Однак названа норма передбачає вставлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на дані спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році «дітям війни» підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому  цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні  інтереси у спосіб, визначений Законами України.

Згідно ч. ч .1 та 9 ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи  відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Таким, чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  нездійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Відповідачем  по  справі  не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за  правилами, встановленими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Також суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни,  як   це  вказує  у  заперечені відповідач.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, а  таким   територіальним управлінням  в  Краснопільському  районі  є  відповідач по  справі.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Краснопільському районі Сумської області, тобто  за місцем проживання позивача.

Крім того суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянам своїх конституційних прав, тобто  і  пенсіонерів за  старістю. (ст.46ч.1 Конституції  України.)

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на  соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 відсотків доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і на  Пенсійний  фонд України покладено обов’язок щодо:

-    призначення пенсії;

-    підготовки документів для її виплати;

-    забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці  Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом  України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 відсотків доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії з віком.

Отже, відсутність коштів  відповідача який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову .

Слід також зазначити, що станом на дату звернення позивача до суду, відповідачем не усунено порушення його прав  та не надано доказів про нарахування і виплату підвищення  розміру пенсії на 30%  мінімальної  пенсії  за віком  з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»,  тому позовні вимоги позивача  слід задовольнити  по день його звернення  до суду.

Таким чином, суд вважає за необхідне  визнати неправомірними дії  відповідача щодо нарахування  та виплати позивачу пенсії як дитині війни та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на  30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року по день звернення позивача до суду, зобов’язавши провести відповідні виплати  з урахуванням вже здійснених виплат у 2007-2010 роках .

Крім того, так як позивачем по справі при зверненні до суду понесені судові витрати, зокрема витрати на сплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи  в розмірі 120 грн.,  то суд рахує, що дані витрати підлягають стягненню з відповідача , так як з його вини  позивач змушений був звертатися до суду та нести відповідні затрати.

На підставі викладеного, керуючись 10,15, 60, 88,  209, 212,  215, 218, 223  ЦПК України, ст.ст. 22,64, 124, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008  року,  ст.ст.3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву   ОСОБА_2   задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2   з підвищенням її на  30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року по 27 травня 2010 року з урахуванням виплат здійснених у 2007- 2010 роках.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області на користь ОСОБА_2   120 грн. 00 коп. витрат за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги,  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

Повний текст рішення  виготовлено 17 червня 2010 року.

Суддя                                                                        А.С.Щербина