АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Шершуна В.В.,
суддів : Костенка А.М., Матковської Л.О.,
при секретарі : Товкан І.І.,
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2113 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деражнянського районного суду від 23 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про стягнення відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" недовиплаченої грошової допомоги.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Позивач, звертаючись в суд з позовом, вказував, що відноситься до категорії «діти війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду з 1 січня 2006 року, визнати дії відповідача щодо виплати йому щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірними, зобов'язати відповідача перерахувати та сплатити в повному обсязі недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи із розміру 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року по 8 липня 2007 року, з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат, зобов'язати відповідача призначити йому щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати дії відповідача щодо виплати йому щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірними, зобов'язати відповідача перерахувати та сплатити в повному обсязі недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи із розміру 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року по 8 липня 2007 року, з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат, зобов'язати відповідача призначити йому щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Постановою Деражнянського районного суду від 23 березня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 43 грн. 45 коп. В решті позову _________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Коваль Ф.І. Справа № 22ц-2113
Доповідач – Костенко А.М. Категорія № 57
відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити вказану постанову, ухвалити судове рішення, яким зобов'язати відповідача виплатити підвищення до пенсії за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 1 січня 2007 року по 8 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн., в решті постанову суду залишити без змін. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що, оскільки, з 1 січня 2006 року вступив в силу Закон України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 6 якого передбачала доплату до пенсії, особам які мають статус дитини війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, тому, вважає, що відповідач повинен був нараховувати вказану доплату уже в січні 2006 року. Крім того, судом не вирішено питання про пропущення ним строку на звернення до суду.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду в частині стягнення витрат на правову допомогу скасуванню з постановленням нового рішення.
Судом вірно встановлені обставини справи, дана їм належна оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 1 січня по 31 грудня 2009 року спірні відносини регулювалися відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких підстав суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсії у період з 1 січня по 31 грудня 2009 року є обґрунтованими.
Крім того у відповідності до ст. ст. 14, 72 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими для виконання на всій території України. Обставини, встановлені судовим рішення в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року, в позовних вимогах ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду в Деражнянському районі Хмельницької області про стягнення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» недоплаченої частини щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2007 року по 8 липня 2007 року відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Як видно з постанови Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 червня 2009 року, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду в Хмельницької області про стягнення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» недоплаченої частини щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року відмовлено.
При таких обставинах, оскільки по позовним вимогам позивача про стягнення на його користь недоплаченої частини щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 1 січня по 8 липня 2007 року та з 1 січня по 21 травня 2008 року відмовлено іншими рішеннями судів суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ст.. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з заперечень відповідача на адміністративний позов ОСОБА_1, відповідач просив застосувати ст.ст. 99, 100 КАС України та з цих підстав відмовити в задоволенні позову.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 двічі в 2008-2009 роках звертався до суду про стягнення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» недоплаченої частини щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за 2007-2008 роки і вже тоді йому достовірно було відомо про порушення його прав, свобод та інтересів в 2006 році невиплатою такої допомоги. Однак у встановлений законом строк ОСОБА_1 не звернувся до суду про стягнення такої допомоги за 2006 рік. При цьому в своїй позовній заяві від 3 лютого 2010 року ОСОБА_1 не навів достатніх поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому судом першої інстанції йому було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення ї недоплаченої частини вищевказаної допомоги за 2006 рік.
Між тим, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якщо компенсація сплачується суб’єктом владних повноважень в адміністративних справах, то граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Як видно з матеріалів справи, відповідачем по справі є суб’єкт владних повноважень. Позивачем було укладено угоду про надання послуг по наданню правової допомоги в лютому 2010 року при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення недоплаченої допомоги як дитині війни ТзОВ «Надія», яке займається адвокатською діяльністю. Відповідно акту-виконаних робіт, квитанції та довідки позивач сплатив за надання правової допомоги 300 грн., об’єм затраченого часу складає три години і складається з надання правових консультацій, складання адміністративного позову, роз’яснення процесуальних прав та інше.
При цьому колегія суддів вважає, що враховуючи характер та категорію цивільних правовідносин між позивачем та відповідачем, об’ємність, складність позовної заяви, вивчення та аналізу для складання позовної заяви нормативно-правової бази з цих питань, розумним та справедливим є термін часу, зазначений в розрахунку, який був витрачений ТзОВ «Надія» для надання правової допомоги по даній цивільній справі.
При таких обставинах у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 300 грн., а рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Деражнянського районного суду від 23 березня 2010 року змінити в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 300 грн.
В решті постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: