Справа № 2-361

                                                                                     2010р.

        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 квітня 2010 року  Шевченківський районний суд м. Чернівці  в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Чебуришкіній Н.Ю.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Державного казначейства України, прокуратури Чернівецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним  обранням запобіжного заходу, -

встановив:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним обранням запобіжного заходу посилаючись на те, що 21.02.2004р. відносно них слідчим прокуратури Чернівецької області Галичанським була порушена кримінальна справа по обвинуваченню за ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України.

Цим же слідчим 25.04.2004 р. їх було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та в цей же день пред’явлено обвинувачення у вчиненні ними злочинів, передбачених  ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України.

Під час їхнього допиту 25.02.2004 р. у якості обвинувачених вони своєї вини у вчиненні злочинів не визнали, однак слідчий всупереч правил, встановлених ч. 1 ст. 22 КПК України не доклав жодних зусиль для перевірки їхніх доводів щодо безпідставних обвинувачень у вчинені посадових злочинів та 05.03.2004 р. оголосив про закінчення досудового слідства.

Оскільки справа складалась з семи томів ознайомлення з матеріалами тривало до 23.03.2004р., після чого їхніми захисниками слідчому було подано мотивоване клопотання про закриття відносно них справи за відсутністю доказів, у задоволенні яких було відмовлено.

29.03.2004 р. в прокуратурі області був затверджений обвинувальний висновок та справа була направлена до суду для її розгляду.

Постановою судді Герцаївського райсуду Чернівецької області від 02.06.2004р. справа була призначена на 16.06.2004р. до судового розгляду, а постановою суду від 29.09.2006 р. справу було повернуто в прокуратуру на додаткове розслідування.

Лише 27.11.2006р. кримінальна справа відносно них постановою слідчого прокуратури Чернівецької області була закрита за недоведеністю їхньої участі у вчинені злочинів.

В цілому досудове та судове слідство відносно них продовжувалося два роки і дев’ять місяців.

Вважали, що такими діями їм спричинена моральна шкода, яка полягає у приниженні ділової репутації, моральних переживаннях, які призвели до погіршення стану їхнього здоров’я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків, що негативно відобразились на стосунках з оточуючими людьми та настанні інших негативних наслідків, які вимагали від них додаткових зусиль для організації їхнього життя.

Так, впродовж тривалого часу вони відчували моральні переживання у зв’язку із нехтуванням органом досудового слідства наданого їм ч. 2 ст. 62 Конституції України права на не доведення своєї невинуватості у вчинені злочинів.

У зв’язку з бездіяльністю прокурора, яким не виконано вимоги КПК України щодо перевірки під час затвердження обвинувального висновку справи на предмет наявності обставин, що тягнуть за собою її закриття, період спричинення їм моральних страждань продовжився на час розгляду справи судом.

Так, їхні душевні переживання тривали ще 30 місяців під час перебування справи у провадженні суду і в продовж цього часу вони знову змушені були доводити свою невинність, у тому числі доповненням справи новими матеріалами про дійсну кількість відбору зразків ґрунтів для дослідження, у завищенні яких їх обвинувачував орган досудового слідства.

Обставини про порушення відносно них кримінальної справи 15.03.2004 р. були предметом обговорення на зборах трудового колективу Центру «Облдержрадючість», в якому на той час вони пропрацювали більше тридцяти років, а тому листом від 16.03.2004 р. їхні колеги просили прокурора не притягувати їх до кримінальної відповідальності, а 23.04.2004 р. члени трудового колективу на зборах розглядали питання про взяття їх трудовим колективом на поруки.

Незважаючи на доброзичливі наміри їхніх колег надати їм посильну моральну допомогу, сам факт порушення відносно них кримінальної справи, викликав у колег хибну думку про їхнє халатне ставлення до своїх посадових обов’язків, що негативно відобразились на їхніх взаємовідносинах оскільки під сумнів були поставлені їхні ділові якості.

Все це негативно відобразилось на їхньому психологічному стані оскільки до того, за добросовісну працю їм неодноразово адміністрація Центру виносила подяки та нагороджувала почесними грамотами і заносила на дошку пошани.

Під час розгляду справи судом їм доводилося пройти принизливу для їхньої гідності процедуру, оскільки статус підсудних їхнім колегам, які були свідками по справі, надавав підстави для сумніву у дотриманні ними життєвої позиції законослухняного громадянина, а також необхідність приймати участь у 20-ти судових засіданнях, які проходили в робочий час, погіршили їхні взаємовідносини з керівництвом Центру, яке робило їм зауваження та вимагало підтверджень виклику до суду.

У зв’язку з довготривалим нервовим напруженням вони втратили спокій та душевну рівновагу і після закриття кримінальної справи відносно них, їм знадобився тривалий час для поновлення нормальних стосунків як з колективом так і з керівництвом Центру.

Крім того, у зв’язку із обраним відносно них запобіжним заходом у вигляді підписки про невиїзд, яка в супереч закону, так і не була скасована постановою про закриття справи, порушені їхні нормальні життєві зв’язки. Так, впродовж 33 місяців вони були позбавлені права виїхати у відпустки, на лікування та відвідувати своїх близьких, рідних та друзів, в тому числі хворих та бути присутніми на похоронах померлої близької їм людини.

Спричинені їм моральні страждання вони оцінюють виплатою грошової компенсації у сумі по 150000 грн. кожному, яку вважають адекватною їх тривалості і зусиллям, як психологічним, так і матеріальним, а тому просили стягнути вказані суми з Державного бюджету України та зобов’язати Державне казначейство України зарахувати ці кошти на їхні рахунки.

Позивачі та їх представник в судовому засіданні позов підтримали і в своїх поясненнях підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Державного казначейства України в судовому засіданні позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні за безпідставністю.

Представник відповідача - прокуратури Чернівецької області в судовому засіданні позов визнав частково, вважав, що розмір заподіяної позивачам моральної шкоди значно менший, ніж вони зазначають. Крім того від імені прокуратури Чернівецької області усно попросив у позивачів вибачення за отримані ними моральні страждання.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, а також матеріали кримінальної справи, суд вважає, що позови підлягають задоволенню частково.

Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначає моральну шкоду як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи № 0-391112 позивачі з 21.02.2004 по 27.11.2006, тобто 2 роки і 9 місяців незаконно перебували під слідством і судом \ т.7 а.с. 273, т.8 а.с. 260-261 \.

Органом досудового слідства їм пред'являлись обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України, та обирався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, чим порушено їх громадянські права.

Неправомірність дій органу досудового слідства виявилась у незаконному притягненні позивачів до кримінальної відповідальності та застосуванням до них запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд з місця постійного проживання.

Також судом встановлено, що виносячи постанову про закриття проти позивачів кримінальної справи за недоведеністю їх вини від 27.11.2006 \т.8 а.с. 260-261\ органом досудового слідства обраний їм запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, всупереч вимогам ст. 214 КПК України, не був скасований.

Внаслідок цих незаконних дій позивачі зазнали страждань через психічний вплив, були позбавлені можливості вільно реалізовувати свої уподобання і бажання, у них погіршилися стосунки з оточуючими, що вимагало значних зусиль для їх поновлення.

Показами позивачів, які були допитані в якості свідків, встановлено настання негативних наслідків для їх ділової репутації в колективі центру „Облдержродючість", на зборах працівників яких 16.03.2004 та 23.04.2004 двічі обговорювались питання відносно притягнення їх до кримінальної відповідальності за злочини, які вони не вчиняли.

Ці покази об'єктивно підтверджуються дослідженими судом матеріалами кримінальної справи \т.8 а.с. 8-10\, а також поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Також дослідженими судом матеріалами кримінальної справи підтверджуються довготривалість спричинення позивачам моральних страждань в результаті невиконання прокуратурою Чернівецької області покладених на неї ст. 121 Конституції України, ст.4 Закону України „Про прокуратуру" та ст. 227 КПК України функцій нагляду за виконанням законів органами досудового слідства \т.1 а.с. 348, 357, 362\.

Зокрема, направлене 12.07.2005 судом в порядку ст. 3151 КПК України судове доручення у зв'язку із безконтрольністю прокуратури Чернівецької області не виконувалося впродовж більше 1 року \т.8 а.с. 176-177, 228\, а справа судом повернута прокурору для проведення додаткового розслідування за клопотанням самого державного обвинувача \т.8 а.с. 231-233\, що підтверджує безпідставність залишення без задоволення органом досудового слідства клопотань позивачів про закриття кримінальної справи.

Цими доказами підтверджується факт спричинення позивачам незворотності порушення їх прав, що тривало 33 місяці, протягом яких відбулося 20 судових засідань в Герцаївському районному суді Чернівецької області. До того ж позивачі, які є мешканцями м. Чернівці, неодноразово були змушені їздити в м. Герца, яке розташоване в 35 км. від м. Чернівці.

Відповідно до ст.ст. 1,3,4,13 Закону України „ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" та ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд, відшкодовується державою у повному обсязі.

При визначені розміру шкоди суд враховує зазначені вище обставини, а також вважає справедливим стягнути її з Державного бюджету не в максимальному розмірі, який передбачено ч. 3 ст.13 Закону України „ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", а в сумі, що є адекватною спричиненим позивачам моральним стражданням.

З урахуванням обставин справи, того, що прокурор в судовому засіданні від імені прокуратури області просив вибачення у позивачів за заподіяні їм моральні страждання, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог стягненням з державного бюджету на користь кожного із позивачів по      100000 \ сто тисяч \ грн. моральної шкоди кожному.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивачів, суд враховує обсяг заподіяних їм страждань, їх тривалість та відсутність реагування з боку відповідача - Прокуратури Чернівецької області на допущені порушення прав позивачів, внаслідок чого останні впродовж тривалого періоду відчували душевні страждання із-за страху бути засудженими на тривалий строк, передбачений санкцією ч. 2 ст.364 КК України.

Керуючись ст.ст. 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 13 Закону України “ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органами дізнання, досудового слідства прокуратури і суду ”, ст. 47 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2004 рік ”, Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди ” від 31.03.1995 р. № 4, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 212 – 215 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позови задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100000 \ сто тисяч \ грн. на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним обранням запобіжного заходу.

Зобов’язати  Державне казначейство України списати в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 100000 \ сто тисяч \ грн. на відшкодування моральної шкоди і зарахувати ці кошти на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в ЧФ КБ «Приватбанк», код 14360570, МФО 305299.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 100000 \ сто тисяч \ грн. на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним обранням запобіжного заходу.

Зобов’язати  Державне казначейство України списати в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 100000 \ сто тисяч \ грн. на відшкодування моральної шкоди і зарахувати ці кошти на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_2 в ЧОД  ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», код 21418784, МФО 356464, призначення платежу: для зарахування на карт. рахунок № 9890090009229902 \0455219600\.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 100000 \ сто тисяч \ грн. на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним обранням запобіжного заходу.

Зобов’язати  Державне казначейство України списати в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 100000 \ сто тисяч \ грн. на відшкодування моральної шкоди і зарахувати ці кошти на рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_3 в філії ТВБВ № 10025\048 Державного Ощадного банку України у м. Чернівці рр 290959009, код 09356307, МФО 356334.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 13 квітня 2010 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

          Суддя: