Справа № 1-92/2010

      В И Р О К
      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 серпня 2010 року                                                                                       м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

                                                головуючого - судді  Амаровича В.П.,

                                               при секретарі — Соханич Л.Ю.,

                                                з участю прокурора — Приймич Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перечин справу про обвинувачення

 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ужгород, мешканця АДРЕСА_1 Закарпатської області, з середньою освітою, розлученого, тимчасово непрацюючого, українця, громадянина України, згідно ст.88 КК України раніше не судимого,

     у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 185 КК України,

           В С Т А Н О В И В :

 10 червня 2010 року біля 21.00 год. ОСОБА_3 знаходячись у кухні будинку АДРЕСА_2 Перечинського району Закарпатської області, який належить гр.ОСОБА_4Й ., умисно, таємно, з тумби викрав гроші у сумі 100 гривень, чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.                  

    У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся і показав, що 10 червня 2010 року біля 11.00 год. йому зателефонувала його колишня дружина ОСОБА_5, яка попросила його прийти до ОСОБА_4, щоб допомогти їй покопати на присадибній ділянці квасолю. Він разом з дружиною пропрацювали до 17.00 год., а далі ОСОБА_4 запросила їх до будинку і дала його дружині 15,00 грн. за виконану ними роботу, після чого він з дружиною пішли до себе додому. Того ж дня, біля 19.00 год. він вирішив знову піти до ОСОБА_4 і попросити у неї ще трохи грошей за виконану з ранку роботу, однак останньої вдома не було, але у будинку знаходився  її чоловік ОСОБА_6 і тоді він вирішив попросив грошей у нього, однак останній відповів, що у нього немає грошей, після чого сказав, що він зараз зателефонує дружині і спитає куди вона відклала гроші. У той час, коли ОСОБА_6 брав з тумби, яка знаходилася у кухні мобільний телефон, то він помітив як на підлогу впали гроші, а саме одна купюра номіналам 100 гривень. Після того, як ОСОБА_6 вийшов у коридор, щоб зателефонувати дружині, він підняв з підлоги вказану купюру і поклав її собі в кишеню. Далі  він вийшов на подвір”я і пішов додому, йдучи по дорозі він зустрів незнайомого йому чоловіка у якого розміняв купюру номіналом 100 гривень на дві купюри номіналом по                   50 гривень. Викрадені гроші він витрачав протягом декількох днів на хліб, сигарети, пиво та продукти харчування.

    При визначені обсягу доказів, що підлягають дослідженню, суд, з врахуванням позиції підсудного та прокурора у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, обмежується визнавальними показами підсудного, дослідження решти доказів вважає недоцільним.

    Оцінюючи зібрані по справі докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185  КК України – як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

    Вина підсудного у вказаному злочині доведена повністю, чого він сам не заперечує.

    Призначаючи вид і міру покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

    Обставинами, що пом’якшують покарання суд визнає щире каяття підсудного у вчиненому та активне сприяння у розкритті злочину.

    Обтяжуючих обставин суд не знаходить.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підсудному ОСОБА_3І . слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

    Однак, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, обставини справи, суд приходить до висновку,  що виправлення і перевиховання підсудного  можливе без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України, тобто звільненням від відбування покарання з випробуванням.

    Запобіжний захід підсудному не обирався.

    Цивільний позов у справі не заявлено.

    Речових доказів та судових витрат по справі немає.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

    На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, с у д , -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого   ч. 1 ст. 185  КК України  і в межах санкції зазначеної норми закону  призначити 1 (один)  рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України   звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.

На вирок суду може бути подана апеляція  до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий:                                                                          Амарович В.П.