КОПІЯ
Справа №11-396 2010 року Головуючий в 1-й інстанції Кучерява А.В.
Категорія ст. 121 ч.2 КК України Доповідач Кульбаба В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого – судді Кульбаби В.М.
суддів – Бойко Л.В., Суслова М.І.
з участю прокурора Бантюка І.М.
та захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за апеляційною скаргою потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Дунаєвецького районного суду від 29 грудня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тинна Дунаєвецького району Хмельницької області, з середньою освітою, не одруженого, не працює, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, -
засуджено за ст. 119 ч.1 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнено з випробуванням, на іспитовий строк два роки.
Застосовано обмеження відповідно до вимог ст. 76 КК України.
За вироком суду 16 жовтня 2006 року біля 23 години в будинку ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 ОСОБА_4 під час суперечки, не маючи умислу спричинити тяжкі тілесні ушкодження чи смерть, наніс при цьому декілька незначних ударів по обличчю потерпілого ОСОБА_6 котрий, не втримавшись на ногах, при падінні вдарився головою до стіни та підлоги.
В результаті падіння, потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, крововиливів під м’які покрови голови, гематоми під тверду оболонку головного мозку, які відносяться до категорії тяжких і від яких 19 жовтня 2006 року потерпілий загинув.
В апеляційній скарзі потерпілі ставлять питання про скасування вироку через істотну неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну кваліфікацію злочину та м’якість призначеного покарання.
Стверджують, що органи досудового слідства та суд не встановили мотиву злочину, хоча матеріали слідства свідчать про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в нічний час із хуліганських спонукань, в стані алкогольного сп’яніння, протиправно, вибивши двері, вдерлися в помешкання інваліда ОСОБА_5, де безпричинно, із надуманих підстав нанесли ОСОБА_6 тілесні ушкодження.
Не враховано первинних показань очевидця події ОСОБА_5, показань на очній ставці, даних відтворення обставин події, де свідок підтверджує безпричинне побиття потерпілого. Показанням з цього приводу свідків ОСОБА_8 (а.с. 11 т.1), ОСОБА_9, ОСОБА_10, працівників міліції (т.1 а.с. 181, 182, 184), ОСОБА_11 (т.1 а.с. 30-31), ОСОБА_7 (т.1 а.с. 32). Тій обставині, що інвалід ОСОБА_5 у зв’язку із побиттям ОСОБА_6 звертався про допомогу.
Не враховано висновків судово-медичних експертиз про заподіяння потерпілому множинних тілесних ушкоджень, настання смерті від нанесених ударів.
Заподіяно закриту черепно-мозкову травму у вигляді декількох внутрішніх крововиливів, суцільної гематоми.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляції, заслухавши пояснення засудженого, його захисника, які заперечили доводи апеляції, міркування прокурора, колегія суддів знаходить апеляцію потерпілих такою, що підлягає частковому задоволенню.
Вирок суду підлягає скасуванню через істотні порушення вимог КПК України, суттєву неповноту досудового та судового слідства.
За пред’явленим ОСОБА_4 обвинуваченням постановлявся перший вирок і його було визнано винним у необережному вбивстві за ст. 119 ч.1 КК України. (т.3 а.с. 65)
Скасовуючи вирок та ухвалу апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду України зазначила, що місцевий суд допустив у вироку суттєве протиріччя. Формуючи обвинувачення, суд визнав, що ОСОБА_4 наніс ОСОБА_6 декілька ударів руками по обличчю. Проте, зазначеним обставинам належної оцінки не дав і кваліфікував злочин за ст. 119 КК України.
При новому судовому розгляді справи місцевий суд не виконав вказівку Верховного Суду України, допустивши аналогічні протиріччя.
Так, суд зазначив, що засуджений завдав потерпілому декілька незначних ударів по обличчю потерпілого. Однак це не відповідає висновкам судово-медичних експертиз про характер та тяжкість тілесних ушкоджень.
Судово-медичною експертизою розкрито механізм отримання тілесних ушкоджень при якому можливо частина тілесних ушкоджень отримана від удару, наступному удару об тверду поверхню, однак при падінні з висоти власного зросту.
Разом з тим суд зазначив, що потерпілий ударився об стіну.
Суд послався також на те, що частину тілесних ушкоджень потерпілий міг отримати в результаті дії власної хвороби.
Разом з тим про можливий час заподіяння тілесних ушкоджень свідчить той же висновок судово-медичної експертизи.
Позбавлений можливості усунути суттєві протиріччя на які посилається Верховний Суд України, та постановити новий вирок за пред’явленим обвинуваченням і апеляційний суд, оскільки допущено істотні порушення КПК України, суттєву неповноту та односторонність досудового та судового слідства.
На порушення вимог закону орган досудового слідства пред’явив ОСОБА_4 неконкретне та неповне обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 132 КПК України у постанові про притягнення як обвинуваченого належить викласти обставини злочину, в тому числі подію злочину, його мотив, наскільки вони відомі слідчому.
Разом з тим із постанови (а.с. 222 т.2) не вбачається яким чином обвинувачений потрапив до житла потерпілого. Які неприязні стосунки між ними мали місце, коли ОСОБА_4 стверджує, що вони знайомі не були. З якого приводу та хто затіяв суперечку, яка призвела до побиття потерпілого.
Наведені обставини мають суттєве значення, оскільки свідчать про об’єктивну сторону злочину, та безпосередньо впливають на його кваліфікацію.
У постанові зазначено, що обвинувачений наніс декілька ударів в обличчя потерпілому, та разом з іншими тілесними ушкодженнями заподіяв крововиливи правої частини голови, передньої зовнішньої поверхні правого плеча в середній третині, крововиливу передньої поверхні правого плечового суглобу, двох крововиливів зовнішньої поверхні правого передпліччя.
При цьому не зрозуміло яким чином при нанесені декількох ударів в обличчя заподіяні названі тілесні ушкодження.
Допущене протиріччя є істотним, оскільки порушує право особи на захист та право потерпілих стверджувати, що удари наносились не тільки в обличчя.
Обвинувальний висновок по справі складено неповно, та схематично.
При цьому не приведено усіх доказів на підтвердження обвинувачення, а також доводів обвинуваченого на свій захист та результатів їх розслідування.
На двох сторінках вибірково викладено показання п’яти свідків.
При цьому не зазначено які фактичні обставини ці показання підтверджують, а які спростовують.
Не приведено висновків судово-медичних експертиз про характер тілесних ушкоджень, механізм їх утворення та наслідок призведений ними.
Обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст. 223 КПК України, оскільки не містить усіх здобутих доказів та їх аналізу.
Допущено по справі неповноту та односторонність досудового слідства.
При дослідженні мотивів скоєного злочину, причетності до нього ОСОБА_7 (про що стверджують потерпілі) слідчий виходив лише з показань обвинуваченого та ОСОБА_7
Разом з тим не проаналізовано даних протоколу огляду місця події, де зафіксовано сліди можливого проникнення в житло, первинних показань очевидця події ОСОБА_5, інші обставини. (т.2 а.с. 136, 137)
Необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання представника потерпілих про усунення суперечностей в показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 щодо обставин злочину.
Оскільки суд зазначив, що ОСОБА_4 завдав декілька незначних ударів, належить допитати судово-медичного експерта про характер прикладення сили, силу ударів.
Місцевий суд, розглядаючи справу, не звернув уваги на порушення вимог закону, допустив власні суперечності, не усунув прогалин досудового слідства та, в результаті, постановив незаконний та необґрунтований вирок.
Через порушення вимог ст. ст. 370, 374 п. 4 КПК України вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на додаткове розслідування.
При новому розслідуванні належить перевірити доводи потерпілих щодо мотивів злочину, про причетність до злочину ОСОБА_7, допитати названих свідків, усунувши суперечності в їх показаннях щодо обставин злочину, пред’явити обвинувачення відповідно до вимог ст. 132 КПК України, обвинувальний висновок скласти відповідно до вимог ст. 223 КПК України.
Оскільки апеляційний розгляд справи проведено за апеляцією потерпілих, де ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого , то при новому судовому розгляді відповідно до вимог ст. 375 суд вправі призначити більш суворе покарання.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу потерпілих задоволити частково.
Вирок Дунаєвецького районного суду від 29 грудня 2009 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити прокурору Хмельницької області для організації додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити обраний – підписка про невиїзд з місця проживання.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.М. Кульбаба