АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-6144/10                                                               Головуючий у 1 інстанції:  Каракай  Н.Д.

                                                                                                                     Суддя-доповідач: Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        18  серпня  2010 року                                                                                      м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

          головуючого:  Бондаря М.С.

                          суддів:             Кухаря С.В.

                                                    Гончара О.С.

                         при секретарі:   Петровій О.Б.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському  районі Запорізької області на  постанову Гуляйпільського районного суду  Запорізької області від 10  лютого 2010 року  у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3  до Управління  Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про поновлення  строку   звернення до суду, визнання  незаконною  бездіяльності та   стягнення  недоплаченої  щомісячної державної соціальної  підтримки «Дітям війни»,

В С Т А Н О В И Л А:

07.12.2009 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про поновлення  строку  звернення до суду, визнання  незаконною  бездіяльності та зобов’язання  здійснити  перерахунок  та виплати підвищення пенсії як дитині війни, в якому зазначала, що має статус  «Дитини війни» та згідно ст..6  Закону України  «Про соціальний  захист  дітей війни» має право  на надбавку   до пенсії у розмірі   30% мінімальної пенсії  за віком,  проте  УПФУ  зазначену  надбавку у 2006-2007 роках їй не виплачувало, а з 2008 року  вона отримує  ці виплати  частково у розмірі  10%.  На підставі  викладеного   просила   відновити  пропущений  строк  для звернення до  суду  за захистом   порушених прав, свобод   та інтересів з 01.01.2006 року   по теперішній  час з урахуванням підвищення  її на 30% від мінімальної пенсії  за віком, як дитині війни та індексу інфляції, виплачувати пенсію у подальшому  з урахуванням  підвищення  на 30%  від мінімальної пенсії.

Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2010 року адміністративний позов  задоволено частково.

Визнано бездіяльність  відповідача  щодо  нездійснення  перерахунку  та виплати  ОСОБА_3 підвищення   пенсії   відповідно  до ст..6  ЗУ  «Про соціальний  захист   дітей  війни»  за період  з 07.12.2008  року  по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по  31.12.2009 року  та з  01.01.2010  року  по  10.02.2010 року в розмірі  30%  мінімальної   пенсії  за віком  неправомірною.   Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок  та виплатити позивачу за період з 07.12.2008  року   по  31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по  31.12.2009 року  та з   01.01.2010  року  по  10.02.2010 року відповідно до вимог  ст..6  Закону України «Про соціальний   захист  дітей війни» від 18.11.2004 року та  ч.1 ст.28  ЗУ  «Про  загальнообов’язкове  державне   пенсійне   страхування »  у  розмірі 30 % мінімальної пенсії  за віком, з урахуванням  різниці, яка  була   виплачена  у цей період. У  задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В  своїй  апеляційній скарзі Управління ПФУ в  Гуляйпільському  районі  Запорізької області посилаючись на незаконність та необґрунтованість  постанови  суду  першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального права просить скасувати  постанову  суду першої інстанції  та  ухвалити  нове судове рішення, яким  відмовити  позивачу  у задоволенні   позовних вимог.  

 Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши доводи  скарги та матеріали справи,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

  Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Аналіз норм п. 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" дає можливість зробити висновок стосовно того, що нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але норми Закону України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік" звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного   грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Але  рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 28/2008 (№ Ю-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

  Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем у даній адміністративній справі строк пропущено з поважної причини і він підлягає поновленню.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з   22.05.2008р. (дата прийняття рішення Конституційним судом України) по 31.12.2008р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позовні вимоги за 2009 рік, суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у вказаному році не була обмежена у дії.

Доводи відповідача про відсутність виплат у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обґрунтовано не визнав  підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок за   2008, 2009 роки, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов”язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.

Отже аналогічні  доводи апеляційної скарги про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії колегія не вважає підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зважаючи на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.

З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов’язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки  за 2008, 2009 роки відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.

Ухвалюючи ж рішення про донарахування і виплату надбавок за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.

З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернувся 07.12.2009 року.

Допустимих доказів про порушення пенсійним фондом права позивача на отримання грошової надбавки у  2010 році останній суду не надав.

В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Зважаючи на те, що станом на  дату звернення позивача до суду строк виплати надбавки за  2010 рік ще не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році суд першої інстанції не мав.

За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення Пенсійним фондом прав позивача у  2010 році є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 304-1, 307, 309, 314, 317  ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському  районі Запорізької області  задовольнити  частково.

Постанову Гуляйпільського районного суду  Запорізької області від 10ё лютого 2010 року у цій справі змінити в частині кінцевого періоду донарахування та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Рішення є остаточним  та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: