Справа № 2а-4988/09/1270

Категорія 2.31.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2009 року

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Ковальової Т.І.,

при секретарі: Скрипкіній А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому посилався на наступне. Він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку у відповідача, який повинен надавати йому встановлену законом соціальну допомогу. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду 2 групи, за 2008 рік відповідачем повинна бути виплачена щорічна додаткова допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Позивач отримав зазначену допомогу частково в сумі 120 грн. Таким чином відповідачем йому не доплачено 2505 грн. Позивач просить визнати дії відповідача щодо відмови йому у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік неправомірними; зобов'язати відповідача провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, встановивши її у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2008 рік та виплатити йому суму за щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2505 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив суду, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи. Відповідачем йому не доплачено 2505 грн. щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений про слухання справи належним чином, причини неявки суду не доповів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач належить до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 17.08.1993 року /а. с. 5/, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи, постраждалим унаслідок ліквідації наслідків аварії на

Чорнобильській АЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати складає 515 гривень, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць.

Фактично позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення від управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області у 2008 році - 120 грн.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою розмір такої допомоги встановлений - 120 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено статтю 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнане таким, що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік неправомірними, зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити позивачеві суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2008 рік з урахуванням здійснених виплат.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі, меншому за встановлений ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2008 рік з урахуванням здійснених виплат.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.