Справа №11-527 2007 р.

Головуючий у 1 інстанції Барсукова О.І.

Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

20 лютого 2007 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Калашникова В.М. суддів Самойленка А.І., Яременка А.Ф.

з участю прокурора Єроклінцевої Н.С. засудженого ОСОБА_1 розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Донецьку  справу  за апеляцією   засудженого   ОСОБА_1.   на  вирок  Центрально-міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 13 липня 2006 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1        народження,        уродженця

м.Петропавлівськ-Камчатський,        мешканця

м.Макіївки Донецької області, не судимого

засуджено за ст.296 ч.4 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ст.121 ч.І КК

України - на 5 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом

поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено

покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 і ОСОБА_3, апеляції щодо яких не подані.

Постановлено стягнути: з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_4. у рівних частинах на користь ОСОБА_5. 392 гривні 64 копійки на відшкодування матеріальної шкоди і 500 гривень - на відшкодування моральної шкоди; з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6. - 3000 гривень на відшкодування моральної шкоди і на користь ОСОБА_7. - 1000 гривень; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8. - 200 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Макіївської міської лікарні №1 - 742 гривні 56 копійок.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні таких злочинів. 21 лютого 2006 року ОСОБА_1, перебуваючи з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на зупинці громадського транспорту "Пінта" на вулиці Леніна в м.Макіївці, побачивши раніше їм незнайомого ОСОБА_5., вирішили безпричиннно побити його. Грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, виявляючи особливу зухвалість, вони утрьох підійшли до ОСОБА_5 і ОСОБА_1 безпричинно вдарив потерпілого кулаком в обличчя, від чого ОСОБА_5 упав, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стали бити потерпілого ногами по голові і обличчю. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3

2

потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у виді крововиливів і саден обличчя, травматичного перелому зубних коронок з наступним видаленням першого та другого зубів на верхній щелепі.

Коли ОСОБА_7., ОСОБА_9., ОСОБА_10.,ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. і ОСОБА_14. зажадали припинення побиття ОСОБА_5, ОСОБА_2, продовжуючи свої хуліганські дії, вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_8, завдавши останньому легких тілесних ушкоджень у виді садна на праві щелепі. Однак, ОСОБА_8 і ОСОБА_13 припинили хуліганські дії ОСОБА_2, затримавши і утримуючи його до прибуття працівників міліції.

У цей же час, коли ОСОБА_9 і ОСОБА_7 з метою припинення хуліганських дій стали утримувати руками ОСОБА_1, останній продовжуючи свої дії і вчиняючи опір цим особам, невстановленим колючо-ріжучим предметом, заздалегідь заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень, ударив у живіт ОСОБА_9 і ОСОБА_7, умисно завдавши ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень у виді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням великого сальника і крововиливом у черевну порожнику, а ОСОБА_7 - легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я у виді поранення черевної стінки.

Після цього ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зникли з місця вчинення злочину, а ОСОБА_2 був затриманий потерпілими і переданий працівникам міліції.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції і постановити свій вирок, яким перекваліфікувати його дії зі ст.296 ч.4 на ст.296 ч.2 КК України, призначивши відповідне покарання. Міру покарання за ст.121 ч.І КК України призначити із застосуванням вимог ст.69 КК України більш м'яке покарання. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що він заздалегідь не готував предмет для нанесення тілесних ушкоджень, ця обставина не доведена, через що його дії неправильно кваліфіковані за ст.296 ч.4 КК України. Призначаючи міру покарання, суд не врахував позитивні дані про його особу, обставини, які пом'якшують покарання, через що призначив йому надмірно суворе покарання.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора про необхідність відхилити апеляцію, а вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини вчинення злочинів, за які засуджено ОСОБА_1, в тому числі і факт застосування ним колючо-ріжучого предмета при завданні тілесних ушкоджень потерпілим, в апеляції засудженим не оспорюються.

Доводи апеляції про те, що він цей предмет заздалегідь не заготовляв для нанесення тілесних ушкоджень, і що ця обставина нічим не доведена, суперечать фактичним обставинам справи.

Сам ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні те, що невстановлений колючо-ріжучий предмет (як він вказував, що це був брелок у виді перочинного ножа) був у нього з собою ще до початку вчинення злочину. Ця обставина підтверджена і іншими доказами у справі.

Як ОСОБА_1, так і інші засуджені також підтвердили те, що вони заздалегідь домовились безпричинно пристати до потерпілого ОСОБА_5, що вони і зробили, а потім стали безпричинно бити потерпілого. При цьому,

з

зазначений колючо-ріжучий предмет, який в подальшому був застосований ОСОБА_1 для завдання іншим потерпілим тілесних ушкоджень, вже перебував у нього, тобто, був заздалегідь заготовлений ним до вчинення хуліганських дій.

Зазначені обставини спростовують доводи апеляції засудженого про недоведеність цієї кваліфікуючої ознаки злочину і свідчать про обгрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив хуліганство із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Тому дії його за ст.296 ч.4 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, обставини, які пом'якшують покарання. З урахуванням усіх цих обставин міра покарання, в тому числі за сукупністю злочинів, які є тяжкими, призначена ОСОБА_1 у мінімальних межах санкції ст.121 ч.І КК України, із застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Таким чином, суд першої інстанції врахував усі обставини, які пом'якшували покарання, в тому числі ті, на які посилається ОСОБА_1 у своїй апеляції. З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, ступеню їх тяжкості, підстави для подальшого пом'якшення покарання із застосуванням вимог ст.69 КК України, як про це просить засуджений в своїй апеляції, відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Вирок Центрально-міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 13 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцією засудженого - без задоволення.

Судді: