ПОСТАНОВА

Іменем України

25 грудня 2008 року справа 2а-21059/08

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ковальової Т.І.

при секретарі Скрипкіної А.О.,

за участю сторін:

позивач: не з'явився.

відповідач: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання виплатити суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 - 2008 роки, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання виплатити суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 - 2008 роки.

Згідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу передбачена щорічна допомога на оздоровлення як інваліду 3 групи, постраждалому у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі - 7 мінімальних заробітних плат. Однак дану допомогу позивач отримав не в повному обсязі. За таких підстав, представник позивача просив суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації в Луганській області протиправними, зобов'язати відповідача виплатити суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2008 роки.

Позивач та представник позивача не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач належить до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, має 3 групу інвалідності, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи, постраждалим у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі семи мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Фактично позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення з 2003 по 2008 рік.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів 3 групи, а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою розмір такої допомоги встановлений - 90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2006, 2007 рік відповідно.

Пунктом 28 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було та викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р. та втратили чинність з дня ухвалення цього рішення.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено статтю 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , визнане таким, що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови перерахувати та виплатити позивачу суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2007, 2008 рік протиправними, зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити позивачу суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 7 мінімальних заробітних плат за 2004, 2007, 2008 рік.

Питання щодо судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх оплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови перерахувати та виплатити ОСОБА_2 суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 7 мінімальних заробітних плат за 2004, 2007, 2008 роки незаконними.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації в Луганській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 7 мінімальних заробітних плат за 2004, 2007, 2008 роки.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.